РО́ЗКВІТ, у, ч.

1. Розпускання бутонів, поява квітів; цвітіння. Весна!.. Автомати не в силі спинить Ні теплого вітру, ні розквіту бруньок (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 243); Легенький свіжий подих пробудженої природи, в якому вже відчувалися пахощі раннього розквіту,.. торкався і його розпаленої душі (Речм., Весн. грози, 1961, 137); Все співало про весну, про те, як радісно прокидається від зимового сну вся природа, про кохання і про розквіт землі (Тулуб, В степу.., 1964, 371); * Образно. Стояв вересень, час пишного розквіту зірок (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 59).

2. перен. Найкраща пора в розвитку фізичних і духовних сил людини, її молодості, краси, таланту і т. ін. У роки розквіту (1890 — 1900) С. Васильківський показує себе як талановитий колорист (Мист., 1, 1966, 26); Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (Наука.., 8, 1968, 9).

Ро́зквіт ро́ків (літ, ві́ку, сил і т. ін.) — пора найвищого духовного і фізичного розвитку. Іван Валер’янович — елегантний мужчина в розквіті років (Ю. Янов., І, 1954, 194); Професор Матвій Корнецвіт втрачав сина, найбільш дороге, що лишилося йому на старість від розквіту літ (Вол., Місячне срібло, 1961, 5); Славний ювілей Великого Жовтня Радянська Україна зустрічає в розквіті всіх своїх.. сил (Ком. Укр., 9, 1967, 2).

3. перен. Найвищий ступінь піднесення, процвітання чого-небудь. Більше як про все дбає Лимар про добробут, відбудову, розквіт свого колгоспу (Коп., Лейтенанти, 1947, 120); Розквіт української радянської науки нерозривно зв’язаний з Великою Жовтневою соціалістичною революцією, з соціалізмом, з мудрою ленінською національною політикою Комуністичної партії (Ком. Укр., 2, 1969, 52); Наша доба є добою розквіту культур, національних формою і соціалістичних змістом (Рильський, IX, 1962, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 692.