ДОКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док.
1. перех. Класти на додаток до чого-небудь, додавати, приєднувати що-небудь до чогось; добавляти. Як неставало прядива, то молодиці мусили докладати свого (Н.-Лев., II, 1956, 185); На кріслах стояли два розкритих чемодани, в які мама час від часу все щось докладала (Вільде, Повнол. діти, 1960, 27); Ще й зосталося карбованців кілька, — доклали до них Артемову получку та й купили телицю (Головко, II, 1957, 398).
◊ Доклада́ти (докла́сти) во́за, заст. — бити, карати. [Михайло:] Борони боже: Якби я свою [жінку] підстеріг в чім, тут би їй і доклав воза (Котл., II, 1953, 69); Доклада́ти (докла́сти) зуси́ль (сил, рук, пра́ці і т. ін.) — багато й старанно працювати. В радгоспі докладали всіх зусиль, щоб створити йому найкращі умови для роботи (Кач., І, 1958, 434); Колись Шевченко доклав багато сил, щоб видати букваря, одного-однісінького букваря для народу (Тич., III, 1957, 76); — Як звернеться додому [панич] та подивиться, що так всюди чисто та гарно, хай догадається: хто до того своїх рук докладав! — подумала вона, легенько зітхнувши (Мирний, III, 1954, 223); [Чирва:] А скільки я доклав праці. Скільки жил висотав (Мик., І, 1957, 84); Не зна́ти, до чо́го (куди́) рук докла́сти: а) не знати, за яку справу взятися; б) не мати можливості працювати, брати участь у чому-небудь. Роками тисячі людей у місті не знали, куди рук докласти (Сенч., Опов., 1959, 178).
2. перех. і без додатка, розм. Розповідати, повідомляти про що-небудь. — Питалася Одарка: де ж Карпо зостався? — Кажу — не знаю, — докладала Христя матері (Мирний, III, 1954, 52); Став Іван розповідати, Все докладно докладати (Перв., Райдуга.., 1960, 157).
3. тільки недок., неперех., діал. Вигадувати для сміху. Пішла Ганна боса; ноги розчервонілись, потерпли од холоду.. Сміються люди з Ганни та докладають: — Навіщо, бабо, так зарані вбралась в червоні чоботи? (Н.-Лев., 1, 1956, 109); [Охрим:] Вийду на вулицю, хлопці й дівчата зберуться, співають, ..почнуть таке докладати, що, здається, і мертвий зареготав би, а мені усе те байдуже (Кроп., І, 1958, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 352.