Про УКРЛІТ.ORG

бити

БИ́ТИ, б’ю, б’єш; наказ, сп. бий; недок.

1. неперех., з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось. За кілька хвилин було чути, як "она била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л. Укр., III, 1952, 498); Тимофій бере. долото, злегка сокирою б’є. по ньому — робить зарубки (Стельмах, II, 1962, 34); * Образно. Серце, тріпаючись, як пташка під сіткою,.. б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (Мирний, IV, 1955, 308); // Хлюпатися, плескати. Глухо бив морський прибій у берег (Трубл., II, 1955, 82).

◊ Би́ти в доло́ні кому і без додатка — плескати в долоні, аплодувати. Білозуб.. глянув на Крутояра, який теж захоплено, як і всі, бив у долоні (Собко, Біле полум’я, 1952, 113); Би́ти себе́ в гру́ди — ударяти себе кулаком у груди, запевняючи кого-небудь у чомусь або виражаючи каяття, розпач і т. ін. [1-й християнин:] Ми каємось, владико. (Всі троє.. стають навколішки і б’ють себе в груди) (Л. Укр., II, 1951, 489); Одні били себе кулаками в груди та присягалися, що на власні очі бачили, як Інокеша стояв посеред хати на колінах у сльозах і молився на свою жінку, як на ікону (Тют., Вир, 1964, 75).

2. перех., кого. Завдавати ударів кому-небудь. Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Шевч., II, 1953, 356); — Я був сирота… мене не любили, мене били, надо мною знущалися… (Коцюб., І, 1955, 450); // кого, по кому —чому, перен. Спрямовувати які-небудь дії, заходи проти когось, піддавати гострій критиці, викривати кого-, що-небудь. [Вітровий:] Скликайте, Іване Петровичу, загальні збори колгоспу і починайте бити ледарів і тих, хто їх покриває (Корн., II, 1955, 238); Кожна з його [В. І. Леніна] статей влучно била по ворогах революції (Біогр. Леніна, 1955, 163); // чим, перен. Завдавати страждання кому-небудь. — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами! (Коцюб., І, 1955, 55).

◊ Би́ти по кише́ні кого — завдавати збитків, шкоди кому-небудь. Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (Н.-Лев., IV, 1956, 169).

3. перех. Завдавати поразки кому-небудь, перемагати ворога в бою, на війні. — Читав я книжку по історії, все в ній сказано, як ще наші предки, запорізькі козаки, били німецьких рейтарів (Панч, Іду, 1946, 5); На порозі політком: — Депеша! Під Царицином наші б’ють білих!.. (Довж., І, 1958, 190).

4. перех. Позбавляти життя, убивати кого-небудь. Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал (Котл., І, 1952, 236); — Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте (Вовчок, І, 1955, 357); // Полюючи, забивати дичину. Він левів полює, левіафанів ловить, б’є пташок (Л. Укр., І, 1951, 252); Більше всього промишляв [Денис] полюванням. Літом бив качок, зимою зайців (Тют.. Вир, 1964, 240).

5. неперех. Ударами по чому-небудь створювати звуки. Гай примарний. Вечір. Літо. Спить у вербах вітровій. Десь далеко б’ють копита (Сос., II, 1958, 28); Б’є дятел. Старанно, і довго, й нудно б’є (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 151); // у що. Грати на деяких ударних музичних інструментах. Музики грають, у бубон б’ють (Вовчок, І, 1955, 79); // Ритмічними ударами, дзвоном позначати час (про годинник). Дев’ять. Годинник б’є в кутку (Бажан, Вибр., 1940, 130); Б’ють куранти: — Добрий ранок! (Нех., Хочу буть.., 1949, 4); // безос. — Це скільки б’є? — запитав Саїд Алі у доглядачки (Ле, Міжгір’я, 1953, 277); // Бемкати, звучати (про дзвін). Бий, дзвоне, бий, Хмару розбий, Нехай хмара На татари, А сонечко на христьяне [християни], Бий, дзвоне, бий! (Шевч., II, 1953, 99); // Видавати характерні уривчасті звуки (про деяких птахів). Ніч була темна й задушлива, в хлібах дзвінко били перепели (Панч, Гомон. Україна, 1954, 108).

◊ Би́ти зорю́ — давати сигнал до сну або пробудження у військових таборах, казармах і т. ін. — Благаю бога, щоб світало. Мов волі, світу сонця жду. Цвіркун замовкне; зорю б’ють (Шевч., II, 1953, 48); То б’ють зорю воєнні сурмачі (Мал., І, 1956, 171);

Би́ти на гвалт див. гвалт; Би́ти на спо́лох — подавати сигнал тривоги, сповіщати про небезпеку і т. ін. В хаті виразно було чути, як довго й густо били на сполох (Епік, Тв., 1958, 408); Би́ти триво́гу: а) подавати сигнал про небезпеку. Велів [Турн] тривогу бить в клепало. Щоб військо к бою виступало (Котл., І, 1952, 230); б) виявляти занепокоєння, тривожитися. Хай колонізатор б’є тривогу — Хитається тюремних стін граніт (Дор., Тобі, народе.., 1959, 84).

6. неперех. Стріляти. У дзвони дзвонять, в гармати б’ють (Сл. Гр.); Десь за лісом б’є зенітка (Тич., II, 1957, 136); Він бив наводкою прямою (Сос., II, 1958, 438).

7. перех. Розбивати, розколювати на шматки. П’є [Тимоха], гуляє.., пляшки, вікна б’є (Кв.-Осн., II, 1956, 271); Шибки б’є [бешкетник], двері ламає (Ю. Янов., І, 1954, 26); Сухо кайло б’є блискучий антрацит… (Сос., І, 1957, 59); На Дону хтось б’є ломом лід, має буть, вирубує ополонку для худоби (Тют., Вир, 1964, 478); // Топтати, толочити. Вона [Соломія] рвала його [очерет], ламала, крутила і била ногами (Коцюб., І, 1955, 362).

Би́ти коло́дязь — розбиваючи тверду породу, вирубувати отвір для колодязя. І чабанував [Оленчук] по маєтках. І колодязі бив. І сіль збирав (Гончар, II, 1959, 408).

8. у сполуч. з ім., перех. Певним способом виготовляти або обробляти що-небудь.

Би́ти во́вну — чухрати, чесати вовну. Все було шиє [батько] кожухи та свитки та б’є вовну на струні (Н.-Лев., І, 1956, 55); Би́ти вощи́ну — пресувати вощину. [Печариця:] Що ти бачив? Як щетину збирати та вощину бити? (Мирний, V, 1955, 153); Би́ти гро́ші, заст., рідко — карбувати гроші; Би́ти коно́плі (льон) — тіпати коноплі, льон. То було тільки корову подоїть [мати], на ступі товче, льон б’є, мак ріже (Барв., Опов.., 1902, 370); Би́ти олі́ю — вичавлювати, добувати олію з насіння. Колгоспники молотять пшеницю й жито, б’ють свіжу олію (Кучер, Дорога.., 1958, 27).

9. неперех. З силою вириватися назовні (про рідину, повітря і т. ін.); витікати сильним струменем. З-під коріння липи било джерело погожої води і відтак.. впливало до потока (Фр., VI, 1951, 33); У всі щілини й дірки [котлів] з шумом і свистом б’є пара (Еллан, II, 1958, 10); Коли він прибіг, захеканий, до свердловини, побачив, що з товстої труби могутнім чорним струмом б’є нафта (Цюпа, На крилах.., 1961, 278); * Образно. Страх і досі бив йому з очей (Панч, Гомон. Україна, 1954, 297).

◊ Би́ти джерело́м — дуже активно виявлятися. Народна ініціатива, що джерелом б’є у наших колгоспників, подолає всі труднощі (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 29); Скрізь на радянській землі б’є джерелом творча енергія народних мас (Літ. газ., 9.VIІ 1951, 1); Би́ти че́рез край див. край.

10. неперех. З особливою силою діяти на чуття людини, проникати, доноситися куди-небудь (про запах, світло і т. ін.). У вікна било полудневе проміння (Коцюб., II, 1955, 384); Вогонь бив мені в обличчя. Я не міг затулити очей (Ю. Янов., II, 1954, 75); // перев. безос., від кого — чого, перен. Яскраво виражатися зовнішніми ознаками (про риси характеру, властивості і т. ін.); випромінюватися (в 2 знач.). На її погляд, він був гарний: од його високого чола били чесність і шляхетність (Коцюб., II, 1955, 322); Якою силою, якою завзятою нездог ланною вірою б’є від цього юнака (Гончар, II, 1959, 405).

Би́ти в ніс, безос., чим і без додатка — дуже відчуватися, доноситися (про сильний, різкий запах). Батько взяв сина за руку, нахилився, понюхав [голову]. — Фу-у-у! аж у ніс б’є!.. (Мирний, І, 1954, 322); У ніс било живицею і ще чимось таким, до чого принюхуєшся і не можеш зрозуміти, чим воно пахне (Збан., Малин. дзвін, 1958, 5);

Би́ти в о́чі (у ві́чі): а) яскраво світити; засліплювати (про сильне, різке світло). Сонце клониться в надвечір’я і б’є прямо в очі (М. Ол., Чуєш.., 1959, 57); Величезний круглий прожектор.. б’є в очі, сліпить, наведений просто на нього [Яреська], круглий, повний, як сонце (Гончар, II, 1959, 49); б) бути дуже помітним; впадати в око. Праця відбувалася надзвичайним темпом, і люди, здавалося, не ходили, а бігали. І в той же час зразу бив в очі надзвичайний лад і організованість усієї роботи (Смолич, І, 1958, 75).

11. кого, перех. Трясти, трусити (про сильне діяння хвороби і т. ін.). Очі горіли огнем, уста тремтіли, і вся вона трусилась, мов трясця її била (Мирний, І, 1954, 264); Сама [Тася] не знала — від збудження чи від холоду — її била лихоманка, лише в метро трохи зігрілась і заспокоїлась (Дмит., Розлука, 1957, 210); // безос. Змерзла я — так мене й б’є (Барв., Опов.., 1902, 62).

12. неперех., розм. Сіпатися, пульсувати. Спазма перещіпнула голос. Коло ока б’ють живчики. Я зараз заплачу (Коцюб., II, 1955, 260).

13. на кого — що, неперех., перен., розм. Розраховувати на кого-, що-небудь; мати на увазі щось. Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Гл., Вибр., 1957, 171); — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Барв., Опов.., 1902, 412).

14. перех. Виводити з гри, забирати фігуру або карту Противника. Захищаючись.., чорні б’ють слона (Шах. композ.., 1957, 14).

◊ Бий його́ (тебе́ і т. ін.) лиха́ годи́на (си́ла бо́жа, коцюба́)!: а) вигук, яким виражають здивування або захоплення чим-небудь. А, бий тебе сила божа! Ще не чула, одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли! (Н.-Лев., II, 1956, 10); б) уживається як лайка. — Бий його лиха година! — скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (Коцюб., І, 1955, 127); Би́ти ба́йдики див. ба́йдики; Би́ти ли́хом об зе́млю — забувати горе, біду, не журитися. [Кобзар:] Бий лихом об землю! (Випива) (Мирний, V, 1955, 88); Би́ти но́ги (чо́боти) — далеко йти; марно ходити куди-небудь. — Попрощаємось, мамо, чого вам бити далі ноги (Коцюба, Перед грозою, 1958, 10); — То чого ж маєш бити чоботи на наш куток? (Стельмах, Хліб.., 1959, 214); Би́ти покло́ни, заст. — низько, до землі вклонятися. Ілько стояв перед іконами і бив низькі поклони (Л. Янов., І, 1959, 403); Маруся, смутна й невесела, усе молилася та знай поклони била (Кв.-Осн., II, 1956, 78); Би́ти телегра́му — посилати телеграму. — Вже хотіли бити телеграму, так не знали куди (Горд., І, 1959, 603); Би́ти третяка́ (тропака́ і т. ін.) — танцювати, витанцьовувати третяка, тропака і т. ін. Танцювала [Ганна] викрутасом.. Під дудку била третяка (Котл., І, 1952, 73); А Марина б’є тропака та ще й приспівує (Н.-Лев., І, 1956, 95);

Би́ти чоло́м, заст.: а) низько вклонятися кому небудь, шанобливо вітати когось. [Купець:] Селям-алейкум, славний воєводо! Із Перекопа караван тобі.. Дарунками оцими б’є чолом! (Коч., І, 1956, 482); б) уклінію просити кого-небудь про щось. [Яків:] Сідай [Семене] на мотоцикл і їдь до баби Хими. Вона на всю губернію колись славилась як повариха.. їдь і бий чолом від партійної організації — лай прийде в нашу їдальню на місяць-другий молодих навчити (Зар., Антеї, 1961, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 168.

вгору