НАБИРА́ТИ, ;а́ю, а́еш, недок., НАБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док., перех. 1. що і чого. Брати, збирати яку-небудь кількість чого-небудь. Хтось сіяв. Набирав золотого зерна повну жменю й кидав поперед себе в чорну пухку постіль (Головко, І, 1957, 68); І цей ліс і ця липа, що стілько меду з її бджола набрала, — все це пропаде (Мирний, І, 1954, 279); Юрко кинувсь насипати червінці в кишені, набрав повну хустку (Н.-Лев., III, 1956, 293); Зінька набрала з діжки дощової води, налила в ночви (Шиян, Баланда, 1957, 76); * Образно. Ранок за городом Набирає воду, В різьбленій веселці Сонцю подає (Шпак, Вибр., 1952, 111).

2. Убирати в себе певну кількість чого-небудь. Набираю в груди повітря і випалюю раптом: — Я викрав вас з дому й везу до вінця (Коцюб., II, 1955, 255); Поїзд стояв довго — паровоз набирав воду (Головко, II, 1957, 439); Горбатюк набрав повні груди густого цигаркового диму (Руд., Остання шабля, 1959, 121).

3. Погоджуватися виконувати, приймати багато чого-небудь. Я не думаю говорити Вам, щоб Ви більше набирали на себе роботи, бо се вже було б вище сил людських (Л. Укр., V, 1956, 129); Окрім своєї науки, набирав [Павло Діденко] іще ".уроків" заради заробітку (Головко, II, 1957, 409); — Набрала я додому роботи, сиджу та шию (Н.-Лев., III, 1956, 271).

4. розм. Поступово нагромаджуючи, досягати певної кількості чого-небудь. Росте буряк, росте буйно, П’ятсот набирає. Ой, чи чули старі люди Про такі врожаї? (Укр.. думи.., 1955, 400); На зимовій сесії він не набрав потрібної кількості балів і з нього було знято стипендію (Тют., Вир, 1964, 63).

5. Наймати, вербувати велику кількість кого-небудь. Пан звелів набирати селян у свій двір (Н.-Лев., І, 1956, 130); Ясно й сліпому, що коли підприємство набирає нових робітників, то це говорить не про занепад, а навпаки — про його процвітання (Вільде, Сестри.., 1958, 149).

6. Складати що-небудь з різних або однакових частин. Набирати мозаїку.

7. Складати з друкарських літер який-небудь текст для надрукування. Наборщики [складачі] все забирали з-під рук, тут же набирали вручну й давали потім.. відбитки (Козл., Сонце.., 1957, 112); Тут [на комбінаті преси видавництва "Радянська Україна"] набиратимуть і друкуватимуть 13 республіканських газет і 19 журналів (Наука.., 7, 1958, 35); — Фашистську газету друкувати я не бачу, а свою листівку завжди наберу (Цюпа, Назустріч.., 1958, 198).

8. Складати із цифр необхідний для розмови по телефону сигнал. Жінка, протерши очі, невдоволено взялася за телефонну трубку, набираючи якийсь номер (Руд., Вітер.., 1958, 112); Мабуть, кожному відомо, що коли набрати на круглому диску телефонного апарата дві цифри "07", можна замовити розмову з будь-яким містом Радянського Союзу (Наука.., 7, 1962, 38).

9. що і чого, перен. Поступово збільшуючи, досягати потрібного ступеня чого-небудь. Потяг набирав ходи, прискорюючи ритми до перебоїв (Мик., II, 1957, 212); Зрушення в хлібозаготівлях, що сталося в перші дні його приїзду, не набрало відповідного розмаху, а, навпаки, щодня поволі вщухало (Кир., Вибр., 1960, 360).

Набира́ти (набра́ти) висоту́ — піднімаючись над землею, досягати певної відстані. Зробивши коло над аеродромом, аероплан почав набирати висоту (Донч., VI, 1957, 94).

◊ Набира́ти (набра́ти) си́лу (си́ли): а) зміцнюватися, укріплюватися. Все спить, поморене денною працею, все набирає силу на ранок (Мирний, IV, 1955, 136); Набирають сили добрі коні В теплій стайні після посівної… (Мур., Трибуна, 1950, 33); * Образно. На Полтавщині народився і виріс, змужнів і набрав сили чудовий талант Панаса Мирного (Корн., Разом із життям, 1950, 81); б) ставати законним, діючим. Питання про прийом у партію обговорюється і вирішується загальними зборами первинної партійної організації; її рішення ..набирає сили після затвердження райкомом, а в містах, де немає районного поділу, — міськкомом партії (Статут КПРС, 1971, 14); Набира́ти розголо́су див. розголо́с; Набра́ти пересві́дчення див. пересві́дчення.

10. без додатка, розм. Купувати тканину. Марина Карпівна гризла голову Івану Федоровичу, щоб їхав у місто і набирав їй на плаття, бо соромно тепер уже їй ходити у запасках (Мирний, І, 1954, 156); Катерина зібралася їхати купувати собі корову. З нею за компанію поїхала і Глафіра — набрати дітям на одяг (Чорн., Потік.., 1956, 390).

11. Набувати якого-небудь вигляду, якої-небудь особливості і т. ін. Тоді тільки ідея набирає вартості, коли поростає тілом, переводиться в життя (Коцюб., І, 1955, 170); Саме після скинення буржуазії класова боротьба набирає найрізкіших форм (Ленін, 29, 1951, 314); Очі Черниша засвітились і поглибшали, а обличчя набрало такого виразу, наче він стояв оце в строю і перед ним прапороносці проносили стяг училища (Гончар, III, 1959, 12); Над головою небо набрало кольору бузку, що розквітає (Чорн., Потік.., 1956, 285).

12. Називати образливими, грубими словами; лаяти кого-небудь. — Чи ти забув, як тебе на буряках при всьому мирі набирали та кляли? (Кучер, Трудна любов, 1960, 537).

◊ Як (мов і т. ін.) води́ в рот набра́ти див. вода́.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 13.