ОПАДА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., ОПА́СТИ, аду́, аде́ш, док., перев. 3 ос.
1. Відриваючись, обсипатися, падати з дерев, кущів і т. ін. (про листя, пелюстки, плоди і т. ін.). В кінці греблі шумлять верби, А лист опадає (Чуб., V, 1874, 99); Як буде жолудь опадати, як в парку жовкнутиме лист, чекай мене у димний Харків (Гонч., Вибр., 1959, 66); Пройшов день, два, і з неї цвіт опав, І Маківка осиротіла (Греб., І, 1957, 54); Опало на деревах останнє листя (Збан., Між.. людьми, 1955, 190); * Образно. Поза столом сидить на лаві.. сквапний чоловічок — вже давненько не юнак, відколи вже й квіт з його опав, та ще й не трухляк (Вовчок, VI, 1956, 281); // Губити листя, пелюстки, плоди і т. ін. (про дерева, квіти і т. ін.). Сади мої, сади зелененькі, Рано цвіли, та пізно опадали! (Укр.. лір. пісні, 1958, 243); Ще не траплялось бачити ніколи, Як плачуть, опадаючи, квітки (Воронько, Тепло.., 1959, 171); * Образно. — Я ні за кого не хочу, — сказала Настя. — Ото біда, як підождати? Дівчина — це не малина, не опаде (Вовчок, Вибр., 1937, 93).
2. Падати вниз, додолу. Над головою хурчали осколки й опадали, гупаючи, мов груші (Гончар, III, 1959, 47); // Руйнуючись, осипатися; обрушуватися, обвалюватися. Двері гримнули сумно, і біля порога опала й розсипалася біла глина (Епік, Тв., 1958, 399).
◊ Полу́да з оче́й опа́ла див. о́ко1.
3. Спадати, зсуватися з кого-, чого-небудь. Мовчки підняв батько сина і поніс до воза. Ручка в його звисла, а в їй картузик недогорілий… одежа спопеліла, опадає… (Гр., І, 1963, 449); Бджілки злотисті В квітах літають, Роси перлисті З трав опадають (Рильський, І, 1960, 108).
4. Переміщуватися вниз, займати нижче положення; опускатися. Хвиля хвилю наганяє, То зроста, то опадає, То тіка в пітьму (Стар., Вибр., 1959, 126); Низько стеляться хмари, ростуть, збиваються в купу і опадають (Коцюб., II, 1955, 62); * Образно. Вона.. опадала чимраз глибше на дно тої пропасті, яку круг неї і під нею викопало богатство [багатство] її чоловіка (Фр., V, 1951, 286); // Осідаючи, знижувати свій рівень. — Вода не буде опадати, бо наші вороги загатили потік (Фр., VI, 1951, 127); Потемніли, пожухли і почали опадати сніги (Коз., Сальвія, 1959, 193).
5. Звисати донизу; обвисати. Лазар побачив низеньку людину.., на якій все — вуси, волосся, старий мундир — звисало і опадало, наче довго лежало в воді і тільки що вийняте звідти (Коцюб., II, 1955, 195); // Безсило опускатися, схилятися донизу (від слабості, втоми і т. ін.). Їхні голови сонні Опадали на груди Й застигали в німому спокої (Криж., Срібне весілля, 1957, 280); Він зупинився й підняв руку для хресного знаку, та на півдорозі рука його опала (Галан, І, 1960, 516); * Образно. Напружені нерви одразу опали, як порвані струни (Н.-Лев., V, 1966, 291).
Опада́ють (опа́ли) ру́ки у кого, рідко кому — хтось не хоче або не має сили робити що-небудь. Лаврін стояв ні живий ні мертвий. В його й руки опали (Н.-Лев., II, 1956, 336); [Гніт:] Це мене так образило, що у мене раптом опали руки (Кроп., III, 1959, 301).
6. Осідати на що-небудь, покриваючи його з поверхні (про іній, росу і т. ін.). Сивий іній непомітно й поволі опадає на дерева, покриваючи гілочки блискітними волохатими котиками (Цюпа, Грози.., 1961, 57); На зов’ялу удень квітку опаде вечірня роса, і піднімає квіточка головку, розправляє зомлілі листочки (Мирний, І, 1954, 231); // перен. Наставати, починатися. Змрок почина опадати на землю (Вовчок, VI, 1956, 297).
7. Зменшуватися в об’ємі, стухати (про пухлини, набряки на тілі). Шумаков майже фізично почував, як шкіра на рані стягається, пухлина опадає і поступово зменшується в ній жар (Голов., Тополя.., 1965, 436); // Худнути, западати (про тіло або його частини). Вона зів’яла, зсохла, як билина в спеку; лице зблідло, помарніло..; щоки опали (Н.-Лев., III, 1956, 163).
8. розм. Худнучи, втрачати округлість форм (про людину, тварину); спадати з тіла. Перемінився Порох з того часу, як його бачив Чіпка; постарів, захирів, опав (Мирний, І, 1949, 386); — Тонна в бикові, а ти йому даєш два кілограми дерті? Травою щоб жив?.. Щоб охуд, опав? (Горд., Дівчина.., 1954, 137).
9. перен. Іти на спад, зменшуватися, поступово зникати. Не сумуй, що врода Опадає з личка (Граб., І, 1959, 336); Марія, не розгинаючи спини, вивертала груддя, копала землю. Опадала сила молодиці (Горд., Вірність, 1943, 48).
◊ Опада́ти ду́хом — втрачати бадьорість, надію на щось, зневірятися в можливості чого-небудь. Син Марко не опада духом, дарма що сам зазнав розправи Радивона, навіть втішав батька — правда буде за нами (Горд., Дівчина.., 1954, 193); Опада́ти (опа́сти) з (із) сил, рідко — ставати безсилим, знемагати від утоми. Не раз в гарячих днях, коли воздух [повітря] аж жаркий, опадаю зовсім із сил (Коб., І, 1956, 179).
ОПАДА́ТИ2, а́є, недок., ОПА́СТИ, опаде́, док., перех.
1. Оточувати, обступати кого-, що-небудь навколо, з усіх боків. Килина винесла самовар, котрого в кімнаті опали менші дочки, неначе мухи мед (Н.-Лев., III, 1956, 46); Кожному було гарно дивитись, як змарнілі матері опали старшого лейтенанта, дякуючи за подарунок (Гончар, III, 1959, 245); * Образно. Опала Коника зима; А Коник не придбав улітку ні зерна (Бор., Тв., 1957, 156); // Оточуючи, обступаючи, нападати на кого-небудь з усіх боків. В той час, коли свій лук підносив він, Пірати вже опали з всіх сторін (Бажан, II, 1947, 210); // Обсідати кого-, що-небудь з поверхні, з усіх боків. — Що таке, Вітя? Вкусило щось? Вітя пролупався, протер очі, сплюнув: — Приверзлося, що опали бджоли (Вас., II, 1959, 152).
◊ Зли́дні опа́ли кого, рідко — те саме, що Зли́дні обсі́ли кого (див. обсіда́ти). В 1880 році Івана Франка заарештували вдруге, а в 1889 році — втретє. Великі злидні опали Франка (Тичина, III, 1957, 522).
2. перен. Охоплювати, оволодівати (про думки, почуття і т. ін.). Інші думи опадали зосереджене чоло [Ольги] (Кач., II, 1958, 33); Хміль їм враз вилетів із голови, а натомість усіх опав переляк (Панч, Гомон. Україна, 1954, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 699 - 700.