ЯРО́ЧОК, чка, ч. Пестл. до яро́к. Недалеко милий оре, ой там за ярочком. Сушить-крушить козак дівку своїм голосочком (Укр. нар. пісні, II, 1965, 282); Вода густо лилася з стріхи, і чути було її хлюпіт у ярочку, що його навколо хати роками виколупував дощ (Томч., Жменяки, 1964, 92); Хлопчика приваблювала таємничість ріденьких степових гайків, краса і невідомість небачених раніш і неходжених доріжок, ярочків (Мас., Роман.., 1970, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 651.