ЯРО́К, ярка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до яр¹. В ярок Марія до криниці Швиденько кинулася (Шевч., II, 1953, 317); Дорога до річки йшла низом, ярком (Мирний, І, 1954, 245); Ліворуч чорнів невеличкий ярок, зарослий терном (Донч., III, 1956, 119); В ярках шипшина червоніє, летить бджола, і квітне мак (Сос., II, 1958, 397).

2. діал. Рівчак. Ярок тече (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 651.

Ярок, ярка, м. Ум. отъ яр.

1) Овражекъ, канавка.

2) Ручей. Ярок тече. Вх. Уг. 278.

3) Кровельный желобъ. Вх. Лем. 488.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 543.