ЯГНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до ягня́. Як гнали отару через луг, де не взявся сірий вовк і потяг нишком ягнятко в діброву… (Мирний, II, 1954, 58); В кошарі було шестеро овець. Ще ягнятками їх одержала мати із колгоспної ферми за добрий приплід (Панч, Гарні хлопці, 1959, 44); [Xортевич:] Ярчуку довіряти можна? [Ружевський:] О, то є хитра бестія! То в пройдисвіт, що хоче здаватись ягнятком (Мик., І, 1957, 398); *У порівн. [Бичок (до Олени):] Чого ж ти так скоса на мене поглядаєш, ніби ягнятко на вовка?.. (Кроп., І, 1958, 452); Роза-нейни зробилась лагідною, немов ягнятко, яке щойно народилось (Томч., Готель.., 1960, 278).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 624.