ШНУРО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до шнурува́ти.

2. у знач. Прикм. Стягнений шнурками. На ногах, трохи завеликих для її дрібної постаті, мала шнуровані черевики (Фр., VI, 1951, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 504.

Шнурований, а, е. прич. отъ шнурувати.

1) Зашнурованный.

2) Увязанный веревками.

3) Шнуровані бро́ви = Брови на шнурочку. См. Шнурок. В неї брови шнуровані. Грин. III. 611.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 507.