ШКОРИ́НА, и, ж. Те саме, що скори́на. — Нужда й до шкорини стежку вкаже (Ле, Україна, 1940, 204); Вони вже оточували вагон, як комашня шкорину хліба (Панч, О. Пархом., 1939, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 482.

Шкорина, ни, ж. = Скорина. Ум. Шкоринка, шкориночка. Скачу, скачу діда за шкоринку хліба. Ном. № 12296.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 502.