ШИРОЧЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Пестл. до широ́кий 1, 2. Широченька галерея, з закругленою стелею, завширшки на два сажні, неначе спадала наниз з пригорка сходами (Н.-Лев., IV, 1956, 289); Брови [у Віктора].. чорні, широченькі (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 151); Він покрутив довгі вуса, погладив широченьке пузце (Ковінька, Кутя.., 1960, 92); Старший на рік од сестри, Ванюшка був присадкуватий, широченький у плечах, обличчям схожий на матір (Перв., Материн.. хліб, 1960, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 462.