ШИНК, у, ч., заст., діал. Шинок. Світлиця стала схожою на шинк, писарка походжала по хаті, мов шинкарка (Н.-Лев., IV, 1956, 155); Був собі колись якийсь-то циган, та такий же то прегіркий п’яниця.. Чи є у його яка копійчина, так і несе її у шинк, чи яка жупанина — він і її туди ж пре! (ТІ. Куліш, Вибр., 1969, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 453.

Шинк, шинок, нку, шиньок, ньку, м. Кабакъ, питейный домъ. Іди ж, та гляди мені, не заходь у шинок, бо я буду знати. Рудч. Ск. II. 127. Хутчій до шиньку, щоб наїстись та напитись. О. 1861. VI. 76. Ум. Шино́чок, шиньо́чок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 495.

шинк див. шино́к.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 649.