шино́к (зменшено-пестливе — шино́чок) = шинк — невеликий заклад, де продавалися спиртні напої; корчма́ (див.); традиційний об’єкт іронії, гумору, сарказму, коли кажуть: «До неба високо, до царя далеко, а до шинку близько», «Їхав у ліс, а став біля шинку», «Рушаймо до шинку, коли в церкві тісно», «Шинок — це лихо для жінок». На посудину та збігай По горілочку до шинку (Я. Щоголев); Ой, у полі билиночка колихається, А в шиночку вдовин син напивається (пісня); Шинок хазяїном не наставить (приказка); Хто шинок любить, той сам себе губить (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 649-650.