ШЕ́ВЧИК, а, ч. Пестл. до швець. То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики, ковалі, свитники..— зібралися на ярмарок погулять (Кв.-Осн., II, 1956, 19); Сидить шевчик на стільці, На кумові постільці Пришиває латку (Рудан., Тв., 1959, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 435.