ЧОРНИ́ЦЯ, і, ж.

1. бот. (Vaccinium myrtillus L.). Дрібний ягідний дикорослий чагарник родини брусничних з чорними їстівними ягодами. Чорниця — дрібний напівкущ (15-50 см) (Колг. енц., II, 1956, 328); Чорниця — найпопулярніша народна лікарська рослина, особливо її ягоди (Лікар. рослини.., 1958, 125).

2. Ягода цієї рослини. Ми рвемо над дорогою стиглі чорниці, а іноді й суниці (Шиян, Партиз. край, 1946, 135); // збірн. Багаті поліські ліси на ягоди — чорницю, брусницю, суницю, малину, горобину (Рад. Укр., 16.III 1971, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 355.

Чорниця, ці, ж.

1) = Черниця. МВ. ІІ. 199.

2) Раст. Rubus caesius. Вх. Пч. II. 35.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 470.

чорни́ця — дрібний ягідний дикорослий чагарник родини брусничних з чорними їстівними плодами, а також ягоди цієї рослини; використовується в народній медицині.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 642.