ЧИ́СТИК¹, а, ч., орн. Те само, що чисту́н¹.

ЧИ́СТИК², а, ч. Паличка з наконечником для очищення робочих частин плугів, борін, культиваторів, сівалок і т. ін. від налиплої землі, рослинних решток тощо; істик. Очищати сошники від налиплої землі і рослинних залишків можна тільки з допомогою чистиків з дерев’яними держаками певної довжини (Механ. і електриф.., 1953, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 333.

Чистик, ка, м. Раст. а) = Чистець а).Борз. у. Прилуц. у. б) Sedum acre L. ЗЮЗО. І. 136. в) — жовтий. Chelidonium majus L. ЗЮЗО. І. 116.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 464.