Про УКРЛІТ.ORG

черево

ЧЕ́РЕВО, а, с.

1. Те само, що живі́т 1. Бідний з праці аж рветься, а багатому черево дметься (Укр.. присл.., 1963, 115); Єлей Потік у черево чернече! (Шевч., II, 1963, 400); Ми почали виконувати обхідний марш у бік великого лісу. Де — на череві, де — рачки, наблизились до передбачуваного ворожого місцеперебування (Ю. Янов., І, 1954, 62); Коні по черево грузли в снігу (Мик., II, 1957, 282); Вужак повільно, мляво, мов сонний, спустився з куща, показуючи своє срібне, в темних кільцях черево (Донч., Вибр., 1948, 212); Попід осокою вузенькою чорною смужечкою скрадається лис. Він повз на череві, нехтуючи заради вечері м’яким кожушком (Мушк., День.., 1967, 73); // розм. Великий живіт. — Наїв черево на чужому горі, ще й співає (Стельмах, І, 1962, 51); Невістка з довгастим личком підлітка, що витягнувся надміру, але вже з черевом перед собою, водить за свекрухою запитливими очима (Вільде, На порозі, 1955, 241).

◊ З легки́м че́ревом див. легки́й.

2. перен., розм. Порожниста внутрішня частина вагона, кузова машини, печі, приміщення і т. ін. Гуркотіли валки червоних вагонів, що взяли розгін з усіх кінців республіки, навантаживши своє черево рудою, вугіллям, залізом (Коп., Вибр., 1948, 52); Залізна руда. Її добули з затишних теплих зелених надр, щоб піддати випробуванню пекельними температурами в розпечених черевах домен, мартенів і бесемерів (Загреб., Спека, 1961, 110); Семен Архипович неуважно стежив за тим, що діялося на сцені, і повертав обережно голову, шукаючи в темному череві театрального залу привабливе обличчя Ольги (Рибак, Час.., 1960, 155); // Нижня частина механізмів, предметів і т. ін., що нагадує живіт (у 1 знач.). Літак робив коло над селищем, і тепер селище було якраз під черевом літака (Смолич, Ми разом.., 1950, 161); В щілині окопу на глинистім дні, Під черевом танка на розпалі бою, Ми мовчки лежали, живі лиш злобою, Не ївши три дні і не пивши три дні (Перв., І, 1958, 336).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 303.

Черево, ва, с.

1) Брюхо, животъ. Мовчанка не пушить і черева не дме, та ввесь гнів тушить. Посл. Чрево. Ріки води живої з черева його потечуть. Єв. І. VII. 38.

2) Часть рыболовнаго снаряда сак. Шух. І. 224, 228.

3) Утолщенная средняя часть веретена. Шух. І. 148. Ум. Черевко́, черевце.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 455.

вгору