ЧЕ́РГА́, че́рги́, ж.
1. Певна послідовність, порядок у діях, русі, прямуванні, слідуванні кого-, чого-небудь. Дотримувати черги; // Одна з ланок, частин чого-небудь цілого, що має з’являтися, вступати в дію у визначеній послідовності. Відбулося відкриття другої черги Каракумського каналу (Рад. Укр., 15.XI 1960, 1); У Кривбасі стала до ладу перша черга Південного гірничо-збагачувального комбінату для збагачення залізистих кварцитів (Наука.., 12, 1957, 2); // Чиє-небудь місце в якійсь черговості, чиє-небудь право дії відповідно до черговості.
◊ Іти́ своє́ю че́рго́ю — відбуватися безвідносно до чого-небудь, само собою. А тим часом гра йде своєю чергою, жорстока, болюча і запальна (Коцюб., II, 1955, 264); На че́рзі [бу́ти, стоя́ти і т. ін.] — бути першим у певній черговості, бути черговим (у 1 знач.). Олексієві пішов двадцятий, стояв він на черзі у некрути (П. Куліш, Вибр., 1969, 294); — Некрутський набір, Сидоре,— одказав голова,— твій Іван на черзі (Стор., І, 1957, 215); [Таль:] Тепер на черзі питання про допомогу хворій (Крот., Вибр., 1959, 500); На че́рзі дня [бу́ти, стоя́ти і т. ін.] — виступати як першочергове (перев. про питання, завдання, що має бути розв’язане). Боротьба між пролетаріатом і буржуазією стоїть на черзі дня в усій Європі (Ленін, 11, 1970, 266); По че́рзі: а) у певній послідовності. Я обходжу гурт товаришів, кожному по черзі стискаю руку (Кол., На фронті.., 1959, 117); Анеля.. знов не витримала і схопилася з місця:— Єрзюню! Ти мусиш розповісти все-все… Отже, розповідай все по черзі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 11); б) чергуючись, змінюючи один одного. — Це ми, бачте, чергуємось з Досифеєм: ставимо самовар по черзі: раз він, раз я, — сказала Майбородиха (Н.-Лев., IV, 1956, 281); Мисливці по черзі вартували вовків (Трубл., Вовки.., 1936, 42); У пе́ршу че́ргу див. пе́рший; У (в) свою́ че́ргу; Своє́ю че́рго́ю — у відповідь, із свого боку; як і інші. Молодий пасажир тепер у свою чергу оглянув старого (Панч, Синів.., 1959, 6); Гість своєю чергою випив за здоров’я хазяїна, потім хазяйки, а далі за здоров’я Ваті (Н.-Лев., IV, 1956, 124).
2. Час, який настав для когось, щоб діяти слідом за попередником. — Дочко! прийшла й наша черга до прикладу казати (Кв.-Осн., II, 1956, 71); Коли мати не мала часу, а Ярині припадала черга пасти бидло.., то Дарку посилали й саму в двір до легшої роботи (Л. Укр., III, 1952, 639); На ослонах попід стіною сиділи чоловіки та жінки, очікуючи черги (Коцюб., І, 1955, 37).
◊ Відбува́ти (відбу́ти, одбува́ти, одбу́ти) че́ргу́ — брати участь у чому-небудь без бажання, робити щось нехотя, для годиться. Зиркав [Коваль] на всіх спідлоба, сопів та все придивлявся до Чумачихи, як вона обідає: з смаком чи так собі, аби одбути чергу? (Кучер, Трудна любов, 1960, 313); Наря́д по́за че́рго́ю див. наря́д2; По́за [вся́кою] че́рго́ю — не чекаючи черги; позачергово, додатково. — В лабораторії є наказ виявляти мої негативи й друкувати зараз же поза всякою чергою? (Ю. Янов., II, 1958, 96); Прихо́дить (прийшла́, при́йде) че́рга́ див. прихо́дити.
3. Група людей, які стали один за одним для одержання або здійснення чого-небудь. Дослухаючись до цокотіння кулеметів і вибухів бомб на Печерську, на вулицях біля звичайних колодязів стояли довгі черги за водою (Довж., І, 1958, 54); — Ставайте в чергу і підходьте до пана коменданта по одному (Тют., Вир, 1964, 410).
Жива́ че́рга́ — порядок розташування, що потребує особистої присутності всіх тих, хто чекає чого-небудь; Займа́ти (зайня́ти) че́ргу́ див. займа́ти; Засто́ювати (застоя́ти) че́рги́ (че́ргу́) див. засто́ювати.
4. Ряд пострілів з автоматичної вогнепальної зброї, зроблених за один прийом. Почулась автоматна черга. Тонко просвистіли в повітрі кулі (Шиян, Переможці, 1950, 152); Радянським бійцям доводилося перехоплюватись через голі висоти переважно вночі, через перехресні струмені ворожих кулеметних черг (Гончар, III, 1959, 376); Боєць дав коротку чергу (Голов., Тополя.., 1965, 329); // Ряд ритмічних ударів, що супроводжуються різкими звуками. Старий котельник, як і раніше, ремонтував танки, як і раніше, оглушливі черги його пневматичного молотка зливалися з глухим шумом великого цеху (Донч., VI, 1957, 292).
Сліпа́ че́рга́ див. сліпи́й.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 301.