Про УКРЛІТ.ORG

приходити

ПРИХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ПРИЙТИ́, прийду́, при́йдеш, док.

1. куди, до кого — чого і без додатка. Йдучи, з’являтися десь, у когось; прибувати куди-небудь, до когось пішки. Приходила [Марина] якось святками в село і хвалилася, що як у місті служити, то й кращого не треба (Мирний, III, 1954, 68); Настирливо чекав Гнат приходу секретаря і вже навіть почав гніватись, що той не приходить (Тют., Вир, 1964, 65); Коли Христина прийшла на панський луг, дівчата й молодиці ще не громадили: чекали, щоб раннє сонце визбирало росу (Стельмах, І, 1962, 520); // Відвідувати кого-небудь, бувати десь, у когось, наносити комусь візит. — Моя мама не зовсім здорова сьогодні… В неї ще зранку болить голова… Приходьте ж до нас частіше! — запросила Маруся Ломицького (Н.-Лев., VI, 1966, 14); На порозі став, обтрушуючись від снігу, ще один відвідувач. Досі він, здається, ще ні разу не приходив до її сина (Гончар, IV, 1960, 90); — Я тут є сотник, голодувати не буду: той прийде з хлібом, той з паляницею (Кв.-Осн., II, 1956, 190); — Марто! Марто! Ти знаєш, хто завтра прийде до мене на студії? (Коцюб., II, 1955, 437); * Образно. Плинуть кращі літа і назад не прийдуть… (Зеров, Вибр., 1966, 342); // Звертатися куди-небудь, до когось з певним проханням, клопотанням і т. ін. Хіба мало людей приходили сюди [в суд], ще почуваючи за спиною свій грунт, а, заточуючись, виходили звідси з судними папірцями, що підписами і печатками відкраювали землю і наділи, рубцювали людське серце (Стельмах, І, 1962, 381); Прийди ж до нього у нужді, проси голодний сухаря, неімущий свитини — єй! і сухаря не дасть, і за руку виведе з хати (Кв.-Осн., II, 1956, 121); — І правильно, що прийшов у райком, а роботу ми знайдемо (Козл., Весн. шум, 1952, 86); // за чим, по що, для чого, а також з інфін. Прибувати куди-небудь, з’являтися десь, у когось з певною метою. — Приходь до нас розговітись (Кв.-Осн., II, 1956, 67); Юзя даремно турбувалась, — Дарка по спідницю не приходила (Л. Укр., III, 1952, 656); Люди прийшли за допомогою. Україну визволяти треба! (Довж., І, 1958, 143); Весь аул прийшов ховати Ісай-пашу (Тулуб, В степу.., 1964, 190); // Повертатися звідки-небудь. Роман частенько приходив додому напідпитку (Н.-Лев., VI, 1966, 402); Вночі стало йому гірше.. А Соломія не приходила (Коцюб., І, 1955, 366); І з поля дівчина утомлена прийшла І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати, За сапкуі в квітник, де рожа розцвіла, Де кучерявляться кущі любистку й м’яти (Рильський, ІІІ, 1961, 199); // Ідучи, наближатися до кого-, чого-небудь; підходити. Забродчики підходили до його [отамана] рядком, і він складав їм на спину й плечі полотнища мережі. Один одходив, приходив другий, і незабаром потяглось рядком до моря десять чоловіка [чоловік], несучи довгу мережу на плечах (Н.-Лев., II, 1956, 226); Як захоче коза сіна, то до воза прийде (Укр.. присл.., 1955, 271); Прийшла [пані] просто до дзеркала, повернулась двічі, так і зашуміло по покоєві, як сухе листя (Вовчок, І, 1955, 75); // Відвідувати школу, лекції, заняття тощо; бувати, з’являтися (в школі, на лекціях, заняттях тощо). Звичаї в гімназії дуже прості і вільні, — найбільша кара: заборонити на скільки днів приходити в гімназію (Л. Укр., V, 1956, 403); [Санько:] Ти, Мишко, сперше [спершу] в школу приходь, хай там читати тебе научать… (Вас., III, 1960, 509); Хоч як старалися вчитель і голова комнезаму, але восени до школи не багато прийшло дітвори (Стельмах, II, 1962, 100); // Поповнювати собою склад чого-небудь; прибувати, додаватися. Ягідка народився і виріс під румунською окупацією. Він був родом десь з Ізмаїльської області. Таких наймолодших радянських громадян в роту прийшло кілька (Гончар, III, 1959, 343); — Здається, підмога чортам [бандитам] прийшла! — знову неспокійно промовив Бондар, дослухаючись до глухого дзвону землі (Стельмах, II, 1962, 193); // Перебиратися куди-небудь, до когось жити; переселятися. — Згадай, який прийшов до мене, Що ні сорочки не було (Котл., І, 1952, 82); — Прийде милий в мою хату Хазяїнувати (Шевч., II, 1963, 176); Інше тепер стрітила Оленка Павла Піддубня, як прийшов він у кохану його сем’ю [сім’ю] (П. Куліш, Вибр., 1969, 286); // З’являтися на якій-небудь території в ході воєнних дій, здіснення військових операцій. — Візьми хоч і Якима: як приходили денікінці, то він мою куму Ольгу трохи на той світ не відправив (Тют., Вир, 1964, 372); З вишнього кінця села чути було: — Люди! Виходьте на вулицю, вже наші прийшли! (Томч., Жменяки, 1964, 286).

На все гото́ве прийти́ див. гото́вий.

2. тільки 3 ос. Прибувати куди-небудь відповідно до складеного графіка, узвичаєного порядку, попередньої домовленості і т. ін. (про транспортні засоби). До станції було недалеко, а поїзд приходив тільки надвечір (Сміл., Зустрічі, 1936, 39); На початку жовтня прийшла в Раїм оказія. Сюди вона приходила разів три-чотири на рік, тому дожидали її з особливим нетерпінням (Тулуб, В степу.., 1964, 290); Підвода до Ворохти, яку я замовив по телеграфу, не прийшла, і я мусив ночувати в Ворохті (Коцюб., III, 1956, 365).

3. тільки 3 ос. Доставлятися до місця призначення за вказаною адресою; надходити. Приходить з Дону бумага: чи є, мов, у вас такий і такий козак Остап Хрущ? (Мирний, І, 1949, 134); Пошта, як він уже довідався, приходить сюди тільки раз на місяць з оказією (Тулуб, В степу.., 1964, 111); Сподіваємось, що наша посилка прийде ще не занадто пізно (Л. Укр., V, 1956, 341); — Никаноре, ти ж нам ще п’ять рублів за садибу недодав, — тремтить жіночий голос… — Хіба, гадаєш, я забувся? Поштою, сестро, вишлю тобі. Прийдуть в Сибір, як знахідка буде (Стельмах, І, 1962, 9); // Передаватися, доставлятися до місця виконання (про наказ, розпорядження тощо); надходити. — Стояли ми, стояли, коли десь уже з півночі приходить наказ: іти на штурм (Тют., Вир, 1964, 261); Од матушки-цариці, Таки із самої столиці. Прийшов указ лоби голить (Шевч., II, 1963, 272); На другий же таки день прийшла загадка: зносити Омелькову й Стецькову хату, що прилягали городами до панського двору (Мирний, І, 1949, 195); Прийшла з РВК до сільради оповістка, що в неділю отакого числа в селі Щербанівці виїзна сесія губсуду буде розглядати справу «Матюшиної банди» (Головко, II, 1957, 183).

4. тільки 3 ос. Поширюючись, ставати відомим де-небудь, комусь (про вісті, чутки і т. ін.). Приходили вісті й про геройство Марусяка, про деталі його нападів (Хотк., II, 1966, 168); Чутки приходять у село, мов довгождані свята, і розхлюпуються наївною красою легенд і вірою в те, що таки щось робиться зверху для хлібороба (Стельмах, І, 1962, 361); Незабаром прийшла звістка, що Петро помер (Коцюб., I, 1955, 27).

5. тільки 3 ос. Наставати, наближатися, розпочинатися (про час, пору року, певний стан, життєві обставини, події тощо). Лихе швидко приходить, а поволі відходить (Укр.. присл.., 1963, 33); Приходить весна (Коцюб., II, 1955, 259); Скоїлося лихо, біда прийшла на молодого Кармеля (Вовчок, І, 1955, 34б); Нарешті прийшов день нашого від’їзду (Кол., На фронті.., 1959, 29); Роман і зараз не дочув дівочого слова. Невже тепер, коли жадане щастя само прийшло до нього, він більше нічого не почує? (Стельмах, I, 1962, 469); // Відбуватися, здійснюватися. — Не для того, Тимофію, революція прийшла, щоб наші діти тільки худобу уміли за повід смикнути (Стельмах, II, 1962, 179); // Починатися, виявлятися значною мірою де-небудь (про явища природи). Наприкінці літа, як і напровесні, знову приходять в цей край і вітри, і вихри, і.. бурі… (Гончар, Тронка, 1963, 215).

Прийшла́ пора́ — настав час. Крутнувсь [вовк] і щез у комишах. По цих одвідинах Остап почав думати про смерть. Прийшла пора вмирати (Коцюб., І, 1955, 366); Постерегла мати, що діється щось, поспитала. Катря призналась матусі. А мати головою журливо похитала: — Оце і твоя пора прийшла, доню! (Вовчок, І, 1955, 199); Прихо́дить (прийшо́в, прийде́) кіне́ць (край): а) (чому) щось закінчується, наближається до кінця. Квас був єдиною поживою, але і йому вже приходив кінець (Епік, Тв., 1958, 388); Що з того, що осіннім чарам Прийде кінець? (Рильський, І, 1960, 141); Роби і роби, а що заробила?.. Та не вічна ж вона йому полонянка, коли-небудь мусить-таки прийти цьому край! (Гончар, II, 1959, 219); б) (кому) для когось настає останній момент, кінець, загибель. — Чи не можна позичити у вас мільйонів п’ятдесят, шістдесят грошима, продуктами, фуражем? Не шкодуйте, громадяни буржуазія, бо все одно вам приходить кінець (Довж., І, 1958, 67); Прихо́дити (прийти́) у (на) світ (в життя́) — з’являтися на світ, народжуватися. Падали в крові тисячі без вагання, бо буде ж радість і тим, кого покинули, і тим, хто буде ще приходити в життя (Головко, II, 1957, 83); Батько новонародженого.. був просто на сьомому небі, що в життя приходить ще один Мамайчук (Гончар, Тронка, 1963, 112); Відколи Гапка прийшла на світ, Мартоха злагодніла до чоловіка (Л. Укр., III, 1952, 667); Сам Амор Діонин, кажуть, серед нив прийшов у світ (Зеров, Вибр., 1966, 370); Прихо́дить (прийшла́, при́йде) че́рга: а) (кому) для когось виникає необхідність (щось робити). — Не люблю нічого сентиментального, — каже Сев, коли приходить йому черга говорити, — а жінкам подобаються такі речі (Ю. Янов., II, 1958, 161); б) настає час для чогось. Все ж я до того була дівка, як дівка, думала, не вік же дівувати? Прийде й до мене черга… (Мирний, I, 1954, 85); Прийшла черга й на ню [жінку], що вона зовсім подобріла (Март., Тв., 1954, 210).

◊ Прихо́дити (прийти́) в літа́ — досягати зрілого віку.

6. тільки 3 ос. Виникати, з’являтися (про думки, почуття тощо). До неї мрії і мари Приходили в сні й наяву (Бичко, Вогнище, 1959, 71); Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (Сос., I, 1957, 67); Вона лежала і сподівалася, що воно прийде знов, те чисте, зазнане в дитинстві почуття (Коцюб., 1, 1955, 325); Він звучно поцілував батьківську руку, як маленький, хоч і було в нього шість бойових орденів. Так прийшла радість (Довж., І, 1958, 340); // Поставати в уяві. І приходять спогади до мене, Наче з дому я одержав лист (Дмит., Осінь.., 1959, 7); Коли він умирав, до нього завжди приходили не бруд і кров війни, а напливала в буйній празниковій обнові земля (Стельмах, Правда.., 1961, 12).

◊ [І] в го́лову (в ду́мку, на ду́мку) не прихо́дить (не прихо́дило, не прийшло́, не при́йде) кому — хтось зовсім не думає, не догадується про що-небудь. Про те, що я.. можу програти усі свої три копійки, мені і в голову не приходило (Панч, На калин. мості, 1965, 25); Гризельда навіть не заздрівала, щоб Тодозя кохала князя, а поважний суворий князь кохав Тодозю: це їй і в думку не приходило (Н.-Лев., VII, 1966, 184); Панотець його [наймита] ненавидів, а він так само панотця. Один одному заважав. Але нікому з них не прийшло на думку розлучитися (Март., Тв., 1954, 227); Прийти́ до сло́ва, рідко — спромогтися або дістати можливість сказати що-небудь, висловитися. Здивовані християни не встигають прийти до слова (Л. Укр., II, 1951, 393); Гава під впливом тих слів, мов кропивою попечений, і собі ж схопився на рівні ноги і замахав руками, але Вовкун не дав йому прийти до слова (Фр., ІІІ, 1950, 21); Короп прийшов до слова: — Чекай-чекай, Грицю, ти говориш ні се ні те (Март., Тв., 1954, 67); Прихо́дити (прийти́) в (у) го́лову (до голови́, на ду́мку, на ум, на ро́зум) кому: а) починати думати про кого-, що-небудь; задумуватися про щось, задумуватися над чимсь. Часто мені приходить на думку: чого б то чоловікові так дуже пристращатись на сім світі до чого-небудь (Кв.-Осн., II, 1956, 22); Хлопцеві мрії зразу увірвалися, йому чогось прийшло в голову: треба переховати халявки, щоб дяк не вкрав часом (Вас., II, 1959, 380); Тоді-бо дійшло безладдя в Польщі до того, що робив усякий староста, усякий ротмістр, усякий значний чоловік, що йому в божевільну голову прийде, а найбільш із народом неоружним (П. Куліш, Вибр., 1969, 51); О зміні годин і о їх порядку немав [Тимофій] найменшого поняття, тому ляпнув мені першу-ліпшу цифру, котра прийшла йому на розум (Хотк., II, 1966, 387); б) починати пригадувати кого-, що-небудь. Як-то часто приходять мені на ум молоді літа: де що було, як… (Вовчок, І, 1955, 181); Раптом щось, як теплий вогник, пройдеться по тілі. І чого б ото радіти — подумає [Марта]. А він [Дмитро] і приходить на думку, точнісінько таким, як з Варивоном приходив (Стельмах, II, 1962, 342); в) виявляти бажання, задумувати (щось зробити). Мати розповіла, що складав старий стіжок соломи за хлівом, цілий день старався і вже вершити почав, як прийшло йому в голову чогось у хату сходити (Тют., Вир, 1964, 77); Прихо́дить (прийшла́) [до голови (у го́лову)] ду́мка (га́дка, іде́я і т. ін.) кому — хтось починає думати про щось, задумуватися над чим-небудь. Озираюсь. Де ж гори? Я хочу побачити обіцяні гори! Та їх немає, скрізь рівно. Тоді мені приходить до голови думка, що я міг би сам поставити гори (Коцюб., II, 1955, 236); — А що ж, синку? Я ж колись теж був малим. Усякі фантазії в голову приходили (Мокр., Острів.., 1961, 44); Одного дня попові прийшла гадка: полетіти з воронами аж під саме небо і подивитися, яке воно є (Казки Буковини.., 1968, 19); Подібна тема прийшла мені до голови, коли я дивився на Горького (Коцюб., III, 1956, 359); Прихо́дити (прийти́) на па́м’ять див. пам́’ять.

7. у (в) що, рідко до чого. Опинятися, виявлятися в певному душевному або фізичному стані. Чудовою здалась українська пісня всім студентам з далеких країв..! Всі її слухали, всі приходили в екстаз (Н.-Лев., І, 1956, 340); Я просто в одчай приходжу (Коцюб., III, 1956, 385); Як виглянув в вікно зненацька, Прийшов Латин в великий страх (Котл., І, 1952, 184).

◊ Прихо́дити (прийти́) в но́рму (до но́рми) див. но́рма; Прихо́дити (прийти́) в рух — починати рухатися; Прихо́дити (прийти́) до душі́ (до се́рця, по се́рцю, до вподо́би, до сподо́би) кому — подобатися. Чи так вона всім до душі прийшла, чи не було їм тоді чого іншого розважитись, тільки так комахою й налазять [паничі] і налазять (Вовчок, І, 1955, 108); Інша дівочка, ще молоденька, що зроду вперше побачить такого парубка, що їй прийде по серцю, то й сама себе не розгада, що з нею діється (Кв.-Осн., II, 1956, 37); Деякі [діти] бігали. й махали рученятами, підкидали угору сірий порох. Це якось їй прийшло до сподоби (Мирний, І, 1954, 55); Прихо́дити (прийти́) до зго́ди — налагоджувати стосунки між собою, взаєморозуміння. Раптом почувся галас з лісу. То корчмарі сварилися, бо кожен з них хотів бути старшим і не могли прийти до згоди (Казки Буковини.., 1968,50); Прихо́дити (прийти́) до здоро́в’я — ставати здоровим; одужувати. Чим більше я приходив до здоров’я, тим частіше я завважував тривожний, неспокійний вираз на дідовім лиці (Фр., IV, 1950, 182); Прихо́дити (прийти́) до па́м’яті див. па́м’ять; Прихо́дити (прийти́) до свідо́мості (тя́ми, тя́мку) — те саме, що Прихо́дити (прийти́) до па́м’яті (див. па́м’ять). Чи було воно так?.. Чи вмер київський столяр Боженко де-небудь в глухому волинському шпиталі під ножем безсилого хірурга? Загинув, не приходячи до свідомості..? (Довж., I, 1958, 210); Власний свій організм він піддаватиме нечуваним випробам, зазнаючи таких перевантаг, коли на якусь мить навіть непритомнієш у польоті, приладів не бачиш, а тоді прийдеш до тями — глядь: є швидкість! Є потрібна швидкість… (Гончар, Тронка, 1963, 55); Машина рушила, а Андрій все ще ніяк не міг прийти до тямку, і все здавалося йому, ніби він чує жартівливий голос: «Гаряча голова» (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 46); Прихо́дити (прийти́) до (в, у) се́бе: а) те саме, що Прихо́дити (прийти́) до па́м’яті (див. па́м’ять). Від тої ночі я почав приходити до себе (Фр., IV, 1950, 181); Вона почала приходити у себе, почала пригадувати, де вона, що з нею… (Мирний, IV, 1955, 57); [Катерина:] Після операції, коли ви ще не прийшли в себе від наркозу, до вас підійшла Ганна (Корн., II, 1955, 338); б) повертатися до нормального фізичного стану; переставати відчувати хворобливий стан, утому і т. ін. Я ще не прийшов до себе по дорозі, груди трохи болять, кашляю здорово і втомлений (Коцюб., III, 1956, 404); — Потім усім, що я перебула вчора в місті, потребую щонайменше три дні, аби прийти до себе (Март., Тв., 1954, 348); Вона так наїдалася того незносного чаду, що очі рогом лізли, і.. не могла прийти до себе (Хотк., II, 1966, 34); в) те саме, що Прихо́дити (прийти́) до ро́зуму. — Якове! Що це з тобою сталося? Оханися! Прийди в себе (Мирний, IV, 1955, 60); Прихо́дити (прийти́) до ро́зуму — зрозумівши помилковість своєї поведінки, намірів, відмовлятися від них; одумуватися. От і почав наш горобчик до розуму приходити,— годі сваритися! (Л. Укр., III, 1952, 483); Прихо́дити (прийти́) на допомо́гу (по́міч, ви́ручку) — допомагати кому-небудь, виручати когось. Рятівна, всепрощаюча думка приходить йому на поміч, він не один такий (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 130); В трудні хвилини на виручку цілому класові приходила його догадливість, блиск його думки, його тямущість (Гончар, Тронка, 1963, 251); На поміч прийшла Варвара, її спокійні рухи, з якими вона вешталась по хаті,.. поважне обличчя — все те навівало на паню Наталю спокій (Коцюб., II, 1955, 164); Маруся навіть не відповідала. Знала, що буде так, як вона хоче. Стара.. прийде на поміч (Хотк., II, 1966, 62).

8. до чого, рідко у що. Зусиллями, напруженою діяльністю і т. ін. досягати чого-небудь бажаного, жаданого, вимріяного і т. ін. Ми ідемо, ми будемо іти, Ми прийдемо до світлої мети! (Рильський, II, 1960, 158); Юнак хоче бути досвідченим і старішим, а прийшовши до цього всього, жагуче бажає повернути наївні, нерозумні дні (Ю. Янов., II. 1958, 21).

Прихо́дити (прийти́) до ви́сновку — робити висновок, висновки. Роздумуючи про історію світової літератури, приходиш до висновку, що фольклорна основа притаманна всім справді видатним великим творам усіх віків і народів (Рильський, IX, 1962, 169); Ще раніше до аналогічного висновку про можливість утворення метеоритів і потоків метеорних тіл під час гігантських земних вивержень прийшов відомий радянський мінералог В. М. Лодочніков (Наука.., 2, 1959, 18); Прихо́дити (прийти́) до вла́ди — брати владу до своїх рук; Прихо́дити (прийти́) до перекона́ння (пе́вності, ду́мки) — переконуватися, ставати певним у чомусь. Люба мамочко!.. Пан Дерижанов, що дуже наглядав за мною увесь сей час, прийшов до переконання, що се у мене істерія (Л. Укр., V, 1956, 227); Тут я теж прийшов до певності, що мені нема чого вчити цього вирлоокого Хаїма. Усю гімназіальну премудрість.. він знав сто раз краще самого мене (Хотк., І, 1966, 148); Ми, радянські перекладачі, прийшли до одностайної твердої думки: ми вважаємо, що переклад з будь-якої мови на будь-яку мову принципово можливий, — незалежно від того, на якому щаблі розвитку та чи інша мова стоїть (Рильський, IX, 1962, 60); Прихо́дити (прийти́) на шлях чого — починати діяти або розвиватися у певному напрямку. В них [матеріалах XXI з’їзду КПРС] підкреслюється, що в епоху імперіалізму різні країни приходять на шлях соціалізму в різний час (Наука.., 2, 1960, 5).

9. розм. Ставати чиїм-небудь надбанням, чиєюсь власністю; діставатися. Що легко прийде, то легко піде (Номис, 1864, № 10376); Тяжку втрату в домашньому господарстві Йонька зустрів ніби спокійно: «Як прийшло, так і пішло»,— говорив він домашнім (Тют., Вир, 1964, 514); Цілу ніч він проплакав з злості і рішився ніколи не заглядати до їх у хату і ніколи нічого не прохати, бо все те, що не прийде від їх — перейде через мужичі руки, омужичиться (Мирний, І, 1954, 155); // У картярській грі — діставатися з колоди (про карти). Старий Вейвода витягнув другу сімку і так її залишив. — Тепер прийде туз або десятка, — злобно сказав трактирник (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 147).

10. у що, перен. Починати діяльність у якій-небудь галузі; починати займатися якоюсь справою. З кожним кроком ширився літературний рух у Харкові, з’являлись нові імена майстрів слова, приходила в літературу талановита молодь (Літ. Укр., 31.Х 1967, 1); Я ходив гордий і навіть, пам’ятаю, хвалився тим, що я не популяризатор, а щось немовби професор вищої математики. Я ніби забув, для чого я прийшов у кіно (Довж., І, 1958, 22); Поява книги Юрія Збанацького [«Таємниця Соколиного бору»] свідчить, що в літературу, і зокрема в літературу для юнацтва, прийшов новий талановитий письменник (Смолич, Перша книга, 1951, 37).

11. до чого, перен. Зустрічати яку-небудь подію, знаменну дату і т. ін. певними досягненнями.

12. кому, безос., розм. Випадати комусь бути ким-небудь внаслідок певних обставин; подоба́ти, личити. — Скільки я не роздумувала, як то не розбирала, не приходить мені бути панею (Кв.-Осн., II, 1956, 348); // рідко. Бути необхідним; доводитися. Коли прийшло вже спускати гріб у могилу, страх було дивитися на Юрішка (Хотк., II, 1966, 263).

◊ Прихо́дить (прийшло́, при́йде) що до чо́го (до ді́ла) — треба зробити щось важливе, необхідне; треба діяти. Бачив він і таких, що, повні молодечої відваги, викликали на герць потуги зла, а як прийшло що до чого — перші ж п’ятами накивали (Коцюб., І, 1955, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 85.

вгору