ЧЕКМІ́НЬ, ме́ня, ч.
1. Верхній чоловічий одяг у кавказьких народів — суконний напівкаптан у талію із складками ззаду.
2. заст. Довгий верхній суконний каптан у міщан. Одітий він був по міщанському: у довгому сукняному чекмені, що спадав аж до самих чобіт (Мирний, III, 1954, 75); Його чекмінь, підперезаний порожньою кулеметною стрічкою, голова в драній гостроверхій шапці і вся його постать велетня вставала перед товаришами і знову тонула в хурделиці (Мик., II, 1957, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 291.