ЧАКЛУ́НСТВО, а, с.

1. заст. За старовинними марновірними уявленнями — магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу. ..на цьому ступені [середній ступінь варварства] людоїдство поступово зникає і зберігається лише як релігійний акт або, що тут майже рівнозначно, як чаклунство (Енгельс, Походж. сім’ї.., 1948, 24); Колись тут була глухомань. Люди вірили в бога і чорта, у відьом і різні чаклунства (Цюпа, Україна.., 1960, 172).

2. перен., розм. Величезний за силою, проявом вплив на кого-небудь; зачарування.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 266.

чаклу́нство = чарівни́цтво = чароді́йство — магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу (див. ще віду́нство); І. Котляревський пише про заняття відьми-чаклунки: «Кому чи трясцю одігнать, Од заушниць чи пошептать, Або і волос ізігнать, Шепчу — уроки проганяю, Переполохи виливаю, Гадюк умію замовлять»; чаклунство здійснюється у певний час і в певному місці, — або вранці до світу, або під зорями, або на кладці біля води.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 634.