ЦИ́ГАН див. цига́ни.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 208.

Циган, на, м.

1) Цыганъ. Ласі, як циган на сало. МВ. І. 107. На те циган кліщі держить, щоб у руки не попекло. Ном. № 5854.

2) У гуцуловъ: кузнецъ. Kolb. І. 68. Шух. І. 146.

3) Участвующій въ свадебномъ обрядѣ, наз. циганщина. См. МУЕ. І. 155. Родъ игры въ карты, въ которой осмѣивается крестьянское начальство и конокрадство; трефовая масть имѣетъ здѣсь особыя названія: тузъ наз. голова, король — старшина, дама — писарь, валетъ — циган, десятка — десятник, шестерка — кобила. КС. 1887. VI. 466. Ум. Циганочок, циганчик. Вх. Лем. 480. Ой цигане, циганочку, яка ж твоя віра? ЕЗ. V. 202.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 428.