ЦЕНЗ, у, ч.

1. У Стародавньому Римі — періодичний перепис майна громадян для відповідного розподілу їх на податкові розряди.

2. Умови допущення особи до користування тими або іншими політичними правами. [X р а п к о:] А там побачу, як [Печариця] з Галькою житимуть, землі можна купити… цензу того добути… То, може, і мировим оберуть… (Мирний, V, 1955, 173).

Осві́тній ценз див. осві́тній.

3. спец. Статистичний перепис. Промислові цензи.

4. Умова, потрібна для внесення підприємства в певний список, реєстр.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 196.