ОСВІ́ТНІЙ, я, є.

1. Стос. до освіти. Учительська армія повинна поставити собі гігантські освітні завдання і насамперед повинна стати головною армією соціалістичної освіти (Ленін, 36, 1973, 397); Задумує [І. Франко ] цілий цикл новел, в яких хоче списати всі боки життя простого люду й інтелігенції: відносини економічні, освітні, юридичні, політичні і т. ін. (Коцюб., III, 1956, 33); Їхав до інституту в тій надії, що там поповню свій багаж освітній (Вас., IV, 1960, 43); // Який поширює освіту, знання. Не було [в Дрогобичі].. ані одної публічної бібліотеки, ані одного освітнього товариства (Фр., IV, 1950, 240).

Осві́тній ценз — рівень освіти, що визначається закінченням якого-небудь навчального закладу, а також права, які він дає. Освітній ценз для сина вона вигорьовувала безсонними ночами над шитвом (Смолич, Мир.., 1958, 30).

2. заст., рідко. Освічений (див. осві́чений² 1). Не голосна ти, вбога бандуро, Подруго люба тюрми! Люди освітні вчують похмуро, — Їх не привернемо ми (Граб., І, 1959, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 756.