ХВОЇ́НА, и, ж.
1. розм. Шпилька хвойного дерева. Сонце котилося за ліси. Голубе небо стало ще голубішим і чистішим. Сосни співали колискових пісень і видзвонювали кожною гілочкою, кожною хвоїною (Загреб., Європа 45, 1959, 282); // збірн. Гілки хвойного дерева.
2. діал. Сосна.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 45.