ХАПТУ́РА, и, ж., заст., діал. Хавтур. Піп дзвонить для своєї користі: чує, де хаптури поїсти (Укр.. присл.., 1963, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 22.

Хаптура, ри, ж. = Хавтур. Піп дзвонить за для своєї користи, може чує де хаптури поїсти. Чуб. І. 280. Ум. Халтурка. Не здужає (кобила) у пилипівку попівських хаптурок по селу возить. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 386.