УЇЖДЖА́ТИ¹ (В’ЇЖДЖА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УЇ́ХАТИ (В’Ї́ХАТИ), уї́ду, уї́деш, док., розм., рідко. Долати якусь відстань. Можна було б верстов з десяток уїхати (Кв.-Осн., II, 1956, 471).

УЇЖДЖА́ТИ² див. в’їжджа́ти¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 413.

Уїжджати, джаю, єш, гл. = Уїздити.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 326.