У́ХО, а, с., розм. Те саме, що ву́хо. «А що, як, викравшись помалу, Забратися в Рутульський стан? — Шептав Низ в ухо Евріалу: — То каші наварили б там" (Котл., І, 1952, 221); В очах — жовто, чорно; а в ушах — пищало, стогнало, вило… (Мирний, І, 1949, 393); Кров била цівкою з-під пахви. Гай приклав ухо до грудей (Гончар, III, 1959, 51).

Аж за (по́за) у́хами (уша́ми) лящи́ть див. ляща́ти; Запада́ти в у́хо див. запада́ти; Надставля́ти (надста́вити) у́ха (у́ші) див. надставля́ти; Нам’я́ти уші див. намина́ти; Наставля́ти (наста́вити) у́хо див. наставля́ти¹; Насторо́жувати (насторожи́ти) у́ші див. насторо́жувати; Нашоро́шувати (нашороши́ти) у́ші див. нашоро́шувати; Об’ї́сти у́ші див. об’їда́ти; Пропуска́ти ми́мо уше́й див. ми́мо²; Ти́хо, як в у́сі див. ти́хо; У́ші насторо́жилися див. насторо́жуватися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 528.

Ухо, уха, с. = Вухо. Кругом як в усі. все мовчить. Шевч. 28. См. Як у вусі. 8 ушу. Въ ушахъ. Так і дзвеніла в мене в ушу пісня. Г. Барв. 457. Ум. Ушко, ушечко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 368.

у́хо див. ву́хо.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 613.