УСТО́ЯТИСЯ¹ див. усто́юватися.

УСТО́ЯТИСЯ² (ВСТО́ЯТИСЯ), о́юся, о́їшся, док., діал. Устояти (у 3, 4 знач.). Я вже тоді почула, що не устоюся против сеї першої в моїм життю [житті] покуси (Фр., III, 1950, 105); Кожне створіння має свої окремі способи, щоб у боротьбі за існування устоятися (У. Кравч., Вибр., 1958, 270).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 501.

Устоятися, то́юся, їшся, гл. Устояться, отстояться. Вода в решеті не встоїться. Ном. № 2715. Прихожу я до Дунаю, аж сколочено воду. Постояла молода, поки встоялась вода. Грин. III. 357.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 359.