УСТЕ́ЛЕНИЙ (ВСТЕ́ЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до устели́ти. Колись биті каменем та устелені пісочком стежечки позаростали споришем (Мирний, III, 1954, 293); Суміжні з спочивальнею кімнати устелені ряднами, старими килимами (Кочура, Зол. грамота, 1960, 240); Ось невелика улоговинка біля річки. Вона вся густо встелена високим білим роменом і пишним цвітом великих жовтогарячих карпатських маків! (Мас., Під небом.., 1961, 217); // усте́лено, безос. присудк. сл. Землю біля нього встелено патронами (Ю. Янов., І, 1958, 204).

◊ Шлях, усте́лений кві́тами, чий — про чий-небудь життєвий шлях, сповнений успіхів, радощів і т. ін. Його шлях не був устелений квітами (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 21); Шлях, усте́лений те́рном див. те́рен.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 499.