УСИ́ПАТИ¹ див. усипа́ти¹.

УСИ́ПАТИ² див. всипа́ти¹.

УСИПА́ТИ¹ (ВСИПА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСИ́ПАТИ (ВСИ́ПАТИ), плю, плеш; мн. уси́плють; док., перех.

1. чим. Розкидаючи, сиплючи що-небудь, покривати яку-небудь поверхню. Псович.. зганяв цілі юрми кріпаків до парку, де вони з ранку до ночі косили трави, прорізували нові стежки, алеї, всипали їх піском (Гжицький, Опришки, 1962, 32); І вітають Купер’яна З його вояками, Як героя, всю дорогу Всипали квітками (Фр., XI, 1952, 267).

◊ На́че жа́ром уси́пало кого — хтось раптово дуже розхвилювався. Мене наче жаром всипало. — Сорому не маєш, Мотре, — кажу їй (Вовчок, І, 1955, 60); Усипа́ти (уси́пати) поцілу́нками — цілувати багато разів підряд. Тільки ловила [мати] діток коло себе, схоплювала та й поцілунками всипала та усе голосніш ридала (Вовчок, І, 1955, 294).

2. перен. Заповнювати собою якийсь простір, скупчуючись у великій кількості. Купи старців потяглись відусюди, Всипали двір голодуючі люди. Але на злидні та горе чуже Жмикрут [єпископ] отой споглядав байдуже (Граб., І, 1959, 240).

УСИПА́ТИ² див. всипа́ти¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 487.

I. Усипати, паю, єш, сов. в. усипати, плю, плеш, гл.

1) Всыпа́ть, всы́пать. Борошенця всипать. Рудч.

2) Наливать, налить. Усип меду і горілки. Мет. Ганнусю, усип мені осьмусю. Ном. № 11658.

3) Отливать, отлить (изъ металла). Аби усипати що з мосяжі, треба фірмака. Шух. І. 281.

4) Только сов. в. Войти гурьбой. Одчиняє він хату, уступив, молодиці за ним всипали. МВ. (О. 1862. І. 91).

II. Усипати, паю, єш, гл. Спать, засыпать. Мати сина колихала, дні і ночі не всипала. Грин. ІІІ. 381.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 355.