УРОЧИ́СТИЙ (ВРОЧИ́СТИЙ), а, е.
1. Пов’язаний з торжеством, знаменною датою, подією, присвячений їм, влаштований з їх приводу. Врочисте святонько було (Рудан., Тв., 1959, 61); Обід мав бути далеко пізніше і дуже парадний, а потім забави, танці та урочиста вечеря (Л. Укр., III, 1952, 666); Ось уже призначено й день розширеного урочистого засідання фабричного комітету. Той день вирішили приурочити до сорокап’ятиріччя Ленінського комсомолу (Коз., Листи.., 1967, 164); На площі мав відбутися урочистий мітинг. Для цього тут була спеціально збудована трибуна (Баш, На землі.., 1957, 18); Невдача в загсі зіпсувала їм день, який мав бути найврочистішим у їхньому житті (Дмит., Розлука, 1957, 17); Урочистий шевченківський ювілей, що за ухвалою Всесвітньої Ради Миру відзначався в усіх країнах світу, викликав величезну, досі не бачену кількість публікацій, зв’язаних з іменем великого поета (Рад. літ-во, 1, 1962, 105); // Який супроводжується певним церемоніалом. Особливо урочистий і складний був ритуал похорону царя.. Набальзамоване тіло царя возили на спеціальній колісниці по всіх підвладних йому племенах (Нариси стар.іст. УРСР, 1957,160); В юртах жінки витрушували все з скринь і окремо складали потрібне влітку, відбирали собі і дітям, найкращі оздоби і святковий одяг для урочистого виступу в путь (Тулуб, В степу.., 1964, 38).
Урочи́сті збо́ри див. збо́ри.
2. Який відзначається значимістю, важливістю. [Річард:] О, Джонатане!.. Якби ти був митцем справдешнім зроду, ти б чисту мав фантазію і думку, ти б знав, що в урочистий час роботи ми не на грішнім світі живемо (Л. Укр., III, 1952, 47); Коли над площами столиці луна салюту загримить і прудкокрилі блискавиці осяють зоряну блакить, — в цю урочисту мить святкову перед солдатом пройде знову, як уві сні, прифронтова, вночі затемнена Москва (Уп., Вітчизна миру, 1951, 52); Хоч він [Тарас Бульба] почував, що вже тверді духом його козаки, йому захотілося цієї урочистої в житті хвилини [перед боєм] сказати своїм лицарям усе, що було в нього на серці (Довж., І, 1958, 258).
3. Сповнений величі; який викликає почуття піднесеності, небуденності. Глибоке небо немов промовляло до моря огнисті слова, а море співало урочистій ночі свою могутню, величну, вічну поему (Л. Укр., III, 1952, 623); Щось урочисте було в трепеті корогви, в тихому сумі осіннього сонця, в тривожно-ясних обличчях (Коцюб., II, 1955, 76); Тиша, тиша довкола — повна, урочиста. Не шелесне ліс (Гончар, II, 1959, 137); Він полюбив Карпати за їхню урочисту суворість і величну красу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 163); // Сповнений величності, дуже серйозний, поважний. Яким, урочистий сьогодні, гукнув на хористів (Головко, II, 1957, 128); Вони, випускниці, були в білих нарядних платтях, святкові, урочисті, схвильовані (Ів.,Тарас. шляхи, 1954, 389); // Який виражає таку величність, серйозність, поважність. Старіший [чоловік] підходить з якимсь урочистим лицем (Вас., Незібр. тв., 1941, 169); В хаті біля столу.. стоїть у чистій полотняній сорочці брат і урочистими рухами нарізає щільники у велику дерев’яну миску (Стельмах, II, 1962, 246); // Пристрасний, патетичний. Там, де потребується піднесений, урочистий тон,.. архаїзми можуть вірно служити свою службу (Рильський, III, 1956, 74); До їхнього слуху десь з-під гори доносився спів — урочистий, повільний, грізний.. Вони не розбирали слів, але ж знали цей мотив, рідний з дитинства, з піонерських загонів, мотив, з яким вони росли, виховувались і мужніли, — «Інтернаціонал»! (Гончар, III, 1959, 92).
4. Особливо серйозний, значущий, важливий (про обіцянку, клятву і т. ін.). Схвильований і радісний, глибоко одчуваючи вагу моменту, він стояв коло «діда» і складав урочисте обіщання [обіцяння] товариству на вірність (Вас., II, 1959, 298); Урочиста присяга примусила задуматись не самого лише Валерія (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 95); На прапорах, як полум’я, червоних Врочиста клятва воїнів горить (Дмит., Вірші.., 1949, 7).
Урочи́ста обі́ця́нка ю́них піоне́рів; Урочи́ста піоне́рська обі́ця́нка — обіцянка, яку дають школярі в надзвичайній обстановці при вступі в піонерську організацію. Кожен, хто вступає до піонерського загону, повинен насамперед дати Урочисту піонерську обіцянку (Багмут, Щасл. день.., 1959, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 482.