ЗБО́РИ, ів, мн.

1. Зустріч, зібрання членів якого-небудь колективу, організації з метою обговорення або проведення чого-небудь. І от зараз на тих зборах радикали заявили, що нічого спільного з москвофілами не мають і на жодну роботу з ними не підуть (Коцюб., III, 1956, 150); Те віче так їм сподобалося, що вони постановили й собі скликати такі збори на неділю (Март., Тв., 1954, 182); Якось колгоспні збори В неділю скликав голова (Воскр., Взагалі.., 1948, 48); Я ходжу на комсомольські збори, всім цікавлюсь і усе люблю (Сос., І, 1957, 341); Гусаров, опухлий, брезклий на виду, сидів на зборах червоний, інколи тільки з прихованою злобою спідлоба зиркаючи на промовця (Донч., II, 1956, 82); // збірн. Присутні на таких засіданнях і зустрічах. На його слова збори дружно гриміли сміхом (Стельмах, II, 1962, 8).

Відкрива́ти (відкри́ти) збо́ри див. відкрива́ти. Відкри́ті збо́ри — зібрання членів якої-небудь організації з допуском сторонніх осіб. Відкриті партійні збори, на яких були присутні тільки вільні від вахти червонофлотці і командири, закінчувались (Кучер, Чорноморці, 1956, 49); Закрива́ти збо́ри — оголошувати закінчення роботи зборів; Закри́ті збо́ри — зібрання членів якої-небудь організації без допуску сторонніх осіб. [Романюк:] І нащо ти письменника запросила? У нас же закриті збори. [Ковшик:] Він член партії (Корн., Калин. гай, 1950, 64); Урочисті збори — зібрання членів якого-небудь колективу чи організації з метою відзначення якихось подій або історичних дат. Потім всі рушили до клубу відкривати урочисті збори (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 42).

2. Складова частина назви деяких виборних установ, інституцій. 17 червня депутати третього стану [в Парижі] оголосили себе представниками усієї нації — Національними зборами (Нова іст., 1956, 57).

Устано́вчі збо́ри — представницька інституція, що створюється спеціально для вироблення конституції. На першій же сходці, згуртувавши фронтовиків, місцевим багачам в горлянку вчепився [Шляховий]: — Гади, установчих зборів ждете, щоб землі нам не дати?! (Гончар, II, 1959, 248).

3. Дія за знач. збира́тися 7. Довгі збори! не спішаться матері виряджати синів (Л. Укр., III, 1952, 567); Там теж ідуть збори — згортаються проводи, пакуються батареї, станція лаштується вирушати (Ю. Янов., IV, 1959, 78); Почались спішні, але спокійні збори в дорогу (Шер., В партиз. загонах, 1947, 55); Не писала до Вас теж задля тії самої причини, що була в зборах (Л. Укр., V, 1956, 51).

4. Те саме, що збо́рки. Лопоче полотно у Христиних руках, деренчить голка, рівняючи збори (Мирний, III, 1954, 199); На низенькому стільчикові сиділа Василина Лойко, ..одягнена в кожух з рясними зборами (Добр., Тече річка.., 1961, 42); На тлі чорного плаття, яке м’якими зборами облягало її струнку постать, особливо чітко вирізнялося матове обличчя (Панч, В дорозі, 1959, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 449.