УМО́ВИНИ, вин, мн., заст. Умови (див. умо́ва 2-5). Ви запитуєте, на яких умовинах я згоден продати Вам видання «Дітських казок»? (Мирний, V, 1955, 424); Умовин до творення нема — і це моя трагедія (У. Кравч., Вибр., 1958, 252); Чи не холодно тоді ще у Криворівні? Чи могли б Ви [В. М. Гнатюк] так рано виїхати туди, бо сам я не зважусь туди поїхати, не цікаво, та й умовин життя там я не знаю (Коцюб., III, 1956, 345).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 442.