ТЮЛЕНЕБО́ЄЦЬ, бі́йця, ч. Той, хто займається промислом тюленів (див. тюлень 1). До півострова Мангишлак, де розташоване місто рибалок і тюленебійців, якихось дві з половиною години [літаком] (Рад. Укр., 12.III 1964, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 333.