ТЬМИ́ТИСЯ, тьми́ться, недок., заст. Ставати темним, темнішати. Зелененький берег тьмиться, Річка срібная шумить (Метл. і Кост., Тв., 1906, 306).

Тьми́ться в оча́х, безос., заст. — те саме, що Тьма́риться в оча́х (див. тьма́ритися). Не ставало духу в груді, тьмилося в очах (Фр., II, 1950, 127); Послабли [хлопи], не мали в собі сили й за малу дитину; ноги угиналися.., в очах тьмилося (Ков., Тв., 1958, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 349.