ТУ́Я, туї, ж. Вічнозелене хвойне дерево або кущ родини кипарисових. На зеленому свіжому газоні скрізь темніли розкидані, неначе ялинки, темно-зелені кущі туй (Н.-Лев., V, 1966, 152); Туя дурманить своїм запахом, аж голова чуманіє (Гончар, Тронка, 1963, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 332.