ТУМАНО́ЧОК, чку, ч., нар.-поет. Пестл. до тума́н¹ 1. А від того туманочку Світа не видати… Тяжко-важко на чужині Родину зібрати (Укр.. лір. пісні, 1958, 432); Ні, не дави, туманочку! Сховай тілько в полі, Щоб ніхто не знав, не бачив Моєї недолі!.. (Шевч., І, 1963, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 319.

Туманочок, чку, м. Ум. отъ туман.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 294.