ТУЛІЯ́, ї́, ж. Верхня частина капелюха, кашкета, шапки (без крисів, козирка і т. ін.). Юра оступився і придавив ногою тулію капелюха (Смолич, II, 1958, 103); Пашке вийшов до гостей у новому, з неймовірно високою тулією есесівському кашкеті (Коз., Гарячі руки, 1960, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 315.