ЛІ́ЙКА1, и, ж.
1. Конус з трубкою, яким користуються для переливання рідини в посуд з вузькою шийкою або для фільтрування; // Такий же конус з трубкою, що застосовується для засипання в що-небудь сипучих речовин. Зверху барабана є люк, в який при засипанні зерна вставляється лійка (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 77); * У порівн. Піднялося величезною лійкою вгору кроваве [криваве] полум’я (Фр., VIII, 1952, 406).
2. Посудина із впаяною в неї трубкою, перев. з ситечком, для поливання. Сухий грунт можна зволожити, поливаючи його з лійки з ситечком (Ол. та ефір. культ., 1956, 303); На пустирі зібралася вся школа. У кожного цеберка або лійка (Донч., V, 1957, 212); // Такий же посуд для змазування різними мастилами деталей машин. * У порівн. Біжить піт з женців, заливає очі, капає з носа, мов з лійки (Мирний, І, 1954, 345).
3. геол. Один з видів підземних печер. В міру того, як розмір лійки.. збільшується, стеля її не витримує тиску покриваючих верств і провалюється (Курс заг. геол., 1947, 130).
4. мор. Черпак для виливання води.
5. діал. Груздь. — Он — наче келехи на дорогий шампан, Гриби, що лійками їх звуть серед селян (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 98).
ЛІ́ЙКА2, и, ж. Невеликий вузькоплівковий фотографічний апарат. Попереду снували фоторепортери з лійками (Автом., В. Кошик, 1954, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 512.