ТРУ́БКА, и, ж.
1. Зменш. до труба́ 1; // Назва різних приладів або пристроїв чи їх частин, що мають форму невеликої труби. Пильно обдивлялись [чоловіки] водокачку і в якусь трубку на триніжку — на неї дивилися (Головко, II, 1957, 169); В руках Марини з’явилися гумові трубки. Вона спеціальними апаратами приладжувала їх коровам до дійок (Чорн., Потік.., 1956, 201); Ртутний барометр має трубку, чашку і шкалу (Фіз. геогр., 5, 1956, 84); Біля стінки недбало лежали й стояли прихилені лопати, кайла, свердла і поруч їх трубка — пневматичний молоток (Досв., Вибр., 1959, 195); — Трубка нуль сім! — наказував командир батареї Петро Чиж (Довж., І, 1958, 154); — Обидва стоп! — наказує [командир] в машинне відділення і через переговорну трубку запитує радіометриста: — А зараз як? (Логв., Давні рани, 1961, 31); // Прилад для вислуховування тонів серця і легень; стетоскоп. Ясь слухняно зняв сорочку, а лікар взяв трубку, звичайну лікарську трубку, і почав вистукувати його (Ів., Вел. очі, 1956, 35); Тимка оглядала молоденька, затягнута в білий халатик дівчина. Вона послухала його трубкою (Тют., Вир, 1964, 293).
∆ Зорова́ тру́бка — те саме, що Зорова́ труба́ (див. зорови́й). Марсовий на щоглі в зорову трубку оглядав обрій (Тулуб, В степу.., 1964, 284); Кімберлі́това тру́бка, геол. — природна надглибока заглибина (що утворюється від вибухів газів земної кори), заповнена алмазоносною породою.
2. Назва стебла злаків звичайно під час росту. Бачив [Гаврило], як жито пускає трубку, як воно колоситься (Тют., Вир, 1964, 397); // анат., біол. Назва різних порожнистих органів циліндричної форми. Пилкові трубки; Серцевинна трубка.
Ви́хід у тру́бку див. ви́хід; Іти́ (піти́, вихо́дити, ви́йти i т. ін.) в тру́бку — виростати, утворюючи стебло (про злаки). Ячмінь скоро вийде в трубку — це вірніша прикмета, що літо й справді на порозі (Жур., Вел. розмова, 1955, 54).
3. Частина телефонного апарата, через яку безпосередньо слухають і говорять. Дивуючися, хто ж це може тут їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Смолич, І, 1958, 84); Телефоніст сидів на низенькій колоді в кутку й безперервно хукав у трубку, щоб досягти особливо чіткого звуку в мембрані (Ю. Янов., II, 1954, 8).
4. Згорток чого-небудь, чому надано циліндричної форми. З автоматом за плечем, з трубками газет, які виглядали з кишень, він.. уважно оглядав бійців (Гончар, III, 1959, 98); Василь Архипович поклав на табуретку скручений у трубку журнал (Дор., Не повтори.., 1968, 186).
5. у знач. присл. тру́бкою. У формі порожнього циліндра або невеликого розтруба. Іван витяг з кишені згорнений трубкою рукопис і поклав на стіл (Кол., Терен.., 1959, 351); Приклавши трубкою долоні до рота, Йосиф гукнув: — Та-а-ту! (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 290.