ТОПІ́РЧИК, а, ч., діал.

1. Зменш. до топі́р 2.

2. Те саме, що топіре́ць¹ 2. На.. плече [легеня] накинутий був червоний гаптований сардак, в руках сяйливий, дорого битий топірчик (Хотк., II, 1966, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 196.

Топірчик, ка, м.

1) Ум. отъ топір.

2) мн. Раст. a) Viola tricolor. Шух. І. 22. б) Viola declinata. Шух. І. 21.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 274.