ТОПТА́ТИСЯ, топчу́ся, то́пчешся, недок.
1. Переступати з ноги на ногу. Дме патлатий у трубу, надувся, топчеться ногами, як коняка в топчаку, й веселим оком підморгує танцюрам (Вас., І, 1959, 243); Хазяїн важко злазить із полу й починає, як ведмідь, топтатися по соломі, весь час про щось бубонячи (Епік, Тв., 1958, 395); Хвилину топтався матрос на місці, не знаючи,що робити (Голов., Крапля.., 1945, 9); // безос. Ходити по чомусь, наступати на щось. — Насте, — обурився дід, — чи не собаки завелися у нас під столом? То все по ногах топталося, а це вже кусається… (Гончар, І, 1959, 35); // розм. Ходити, пересуватися з місця на місце на невеликому просторі. Деякі [гості] топтались коло чарівного ліхтаря, інші пробували грамофон, перебирали книжечки (Вас., І, 1959, 87); Актори і статисти соромливо топчуться вкупі коло дверей (Ю. Янов., V, 1959, 119).
◊ Топта́тися на [одно́му] мі́сці — те саме, що Тупцюва́ти (тупцюва́тися) на [одно́му] мі́сці (див. мі́сце). Підказав [Іван] …вечірню кинуть школу! Посміявся — юність промайне! Сам на місці топчеться відколи, а береться ще повчать мене… (Шер., Дружбою.., 1954, 85); Окремі, до того ж провідні галузі промисловості на Україні [в роки столипінської реакції] помітно скорочували своє виробництво або топталися на місці (Іст. УРСР, І, 1953, 638).
2. коло (біля) кого — чого, розм. Крутитися (у 3 знач.), проявляючи турботу про кого-, що-небудь. Біля нього [Оксена] топчеться запнута у чорну хустку Олена (Тют., Вир, 1964, 328); Гнат провинливо щось мурмотів, топтався коло жінки, не знав, що порадити і як вгамувати її (Горд., II, 1959, 239); // ірон., жарт. Залицятися до когось. [Xрапко (до Явдохи):] Тільки побачу я його у своєму дворі, тільки дійде до мене чутка, що він топчеться біля тебе — не жалкуй тоді на мене, як доведеться тобі черницею вік спокутувати… (Мирний, V, 1955, 176).
3. розм. Перебувати де-небудь без діла; товктися (у 5 знач.), стовбичити, стирчати. — Не звик я в чотирьох стінах топтатись та хатніх клопотів слухати, — казав дід Улас Марині (Мирний, IV, 1955, 240); Неохоче розходилися люди, довго ще топталися на курній вулиці, димили люльками, про щось глухо гомоніли (Чаб., Балкан. весна, 1960, 116).
4. Пас. до топта́ти. На подвір’я двоповерхового будинку, до якого топталися дороги з усіх кінців міста протягом трьох років, зійшлися [студенти] значно раніше шостої години (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 19); Закривавлених, розтерзаних, замучених спрагою, гнали їх [полонянок].. з України на Крим. Топталася краса, честь, кохання, над усім панувала сваволя та культ кривавих брутальних ханів (Гончар, Тронка, 1963, 177).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 199.