ТО́ВЩА, і, ж.
1. Маса якої-небудь речовини, якогось тіла від поверхні у глибину, шар чого-небудь. Вас так і потягло до води.. Заклекотіла, потемніла її прозора товща, широкі круги знялись по верху і.. покотили один за другим, здіймаючи невеличкі бульби (Мирний, IV, 1955, 316); Під величезною товщею геологічних нашарувань виявлено гігантські пласти кам’яного вугілля (Цюпа, Україна.., 1960, 191); Товщу снігового покриву вимірюють снігомірною рейкою (Фіз. геогр., 5, 1956, 94); * Образно. Напрочуд красива була Мар’яна, і через товщу років ніс її образ Пилип Йовка (Вітч., 7, 1948, 105); Його [М. Коцюбинського] цікавить не екзотика, а ті струмені живого життя, що пробиваються крізь товщу релігійних умовностей, соціальні процеси, типові для тодішньої дійсності (Іст. укр. літ., І, 1954, 611); // Велике скупчення людей, тварин від країв у глибину. Наші намагання пробитися до дверей, за лаштунки, крізь густу товщу людей, були зовсім марні (Смолич, Театр.., 1940, 32); // рідко. Те саме, що жир1. Папір, яким була обвинена [свічка], загорівся. Полум’я вибухнуло догори та почало коптіти. У ліхтарі шкварчить стоплена товща (Круш., Буденний хліб.., 1960, 89).
∆ Продукти́вна то́вща див. продукти́вний.
2. перен. Про широкі народні маси, про народ. Футбол проник у гущу народну, у всеньку її товщу, без нього вже життя нема! (Вишня, І, 1956, 402); Що може бути вище, грандіозніше за сьогоднішній день? Залізні кроки п’ятирічки — історія не знала нічого подібного. Переворот у житті стомільйонної селянської товщі. Життя вирує, кипить (Жур., Нам тоді.., 1968, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 169.