ТОВАРЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до това́р². Шелестіли торішнім листям тисячі товарячих ніг та дзеленькали мосяжні дзвіночки (Гжицький, Опришки, 1962, 20); // Стос. до товару (див. това́р²). [Степанида:] Я думала, що він людський знахар, а він товарячий!.. (Кроп., IV, 1960, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 163.

Товарячий, а, е. Принадлежащій, свойственный рогатому скоту. Товарячі ратиці. Шейк. Товарячий гній.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 269.