ТЕРНО́К, ренку́, ч. Зменш.-пестл. до те́рен. А я той тернок ножем виріжу, Червоную калиноньку в припіл виламлю [виламаю] (Барв., Опов.., 1902, 278); * У порівн. Хвалилася дівчина: «..В мене очі як тернок…» (Укр.. лір. пісні, 1958, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 93.