ТА́ТОЧКО, а, ч. Пестл. до тато. — Ходім лишень полудновать. Чи ти вже, Ярино, Змайструвала нам що-небудь?.. Уже, таточку! — озвалась Із хати Ярина (Шевч., II, 1963, 332); Вернись, мій таточку, прийди та подивися, яку я терплю муку люту… (Мирний, IV, 1955, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 43.