СЬОРБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка, розм. Однокр. до сьо́рбати. — Чи сьорбнув борщу, чи ні, та мерщій на ніч жени… (Тесл., З книги життя, 1949, 4); Під час вечері Мишуця налаштовував радіоприймача, який живився постійним струмом від батареї, дав повну потужність і, нашвидку сьорбнувши галушок, став танцювати з усіма по черзі дівчатами-колгоспницями (Ю. Янов., II, 1954, 139); Артем смачно сьорбнув із ложки.. і нічого не сказав, тільки всміхнувся до батька сірими очима (Головко, II, 1957, 211); У батька в руках ложка-довбанка, тільки хто з малишні [малечі] сьорбне дуже або засміється — трісь по голові, і зараз же тихо-тихо зробиться (Тют., Вир, 1964, 216); // З’їсти яку-небудь кількість рідкої страви. Хутенько зварила [Харитя] куліш, нагодувала, маму, сьорбнула й сама кілька ложок (Коцюб., І, 1955, 16); Горпина мовчки присіла до свекра і сьорбнула ложку-другу борщу (Мирний, І, 1954, 223); Сахно слухняно взяла чашку з бульйоном і сьорбнула дві ложечки (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 89); // Випити яку-небудь кількість чогось. [Ничипір:] І не пив же багато!.. Дві чарки тілько й сьорбнув, а памороки так забило (Кроп., І, 1958, 202); Солонина енергічно [енергійно] замішав чай, сьорбнув кілька разів і одсунув од себе склянку (Коцюб., І, 1955, 255); Невольник не втерпів і, одходячи до дверей, сьорбнув трошки вина з кубка, і на дверях покотився мертвий (Н.-Лев., IV, 1956, 29); Ледве сьорбнув [Семен] кілька крапель води (Ле, Мої листи, 1945, 85); Поблагословившись хрестом, панотець сьорбнув меду і цмокнув язиком об піднебіння (Бурл., О. Вересай, 1959, 73); Він присів на руду, розв’язав свій вузлик з шматком хліба та оселедцем і пообідав, а тоді сьорбнув з долоні води — близько з породи просочувалась (Коцюба, Перед грозою, 1958, 51); Швидкі й плечисті, виходять з теплушки сини при зброї, з котелками в руці — де б його чайку сьорбнути? (Мал., Звенигора, 1959, 322); — Добрячий коньяк! — каже Штукаренко, сьорбнувши трошки з гранчастої склянки (Голов.. Тополя.., 1965, 195).
Сьорбну́ти повітря — глибоко втягти, ковтнути повітря. — Хто тебе просив..! —гримнув на нього Ярослав. — В звичку вже заходить, — сьорбнув ніздрями прохолодного лісового повітря Ситник (Загреб., Диво, 1968, 521).
Сьорбну́ти ли́ха (го́ря, біди́ і т. ін.) — зазнати горя, нещастя, неприємностей, перенести багато труднощів; набідуватися. Дух наступу! О, хто сьорбнув лиха відступу, тому особливо дорогий цей звитяжний наступальний дух! (Баш, На.. дорозі, 1967, 234); Хай уже бавиться [Світлана] тією кокардою, коли не знає, скільки лиха сьорбнув із-за неї Валерик (Гончар, Таврія, 1952, 180); Багато горя сьорбнули Твердохліб і Ольга (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 34); — Ох, і сьорбнув же я тоді горенька, і напився ж біди! Відкіль ті й борги взялися? (М. Ол., Чуєш.., 1959, 7); Сьорбну́ти [свій (по́вний)] ківш ли́ха — те саме, що Ви́пити [свій (по́вний)] ківш ли́ха (див. ли́хо1); Сьорбну́ти соло́ного див. соло́ний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 915.