СХИ́БНУТИ див. схи́бити.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 882.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
СХИ́БНУТИ див. схи́бити.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 882.
Схибнути, бну́, не́ш, гл.
1) = Схитнути. Дівчата на мене гукають, — я не чую; котрась мене схибнула за плече. Г. Барв. 67.
2) — сло́вом. а) Не сдержать слова. б) Соврать. Черк. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 238.