СУКМА́НА, и, ж. Те саме, що сукма́н. На Невеличкім була довга сукмана із доброго міщанського сукна з вилогами (Фр., VIII, 1952, 292); Шлюбна сукмана.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 831.

Сукмана, ни, ж.

1) = Сукман. Гол. Од. 33, 44. А де ж ваші, хлопці, славнії запорожці, дорогії сукмани. Гол. І. 18.

2) Родъ свити въ Холмщинѣ. Чуб. VII. 121. Ум. Сукманка, сукманонька, сукманочка. Чуб. І. 276.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 227.